Іван Богун. Том 1

iхнi видовбанi з величезних липових стовбурiв тiла з облавками, нарощеними за допомогою дубових дощок, пiдтримувались мiцними пiдставками. Цi човни теж були просмоленi та опоясанi по верху облавка грубезною стрiчкою очеретяних кранцiв, якi мали захищати чайку вiд затоплення пiд час шторму або пошкодження. Козаки на них майстрували лави для веслярiв, стерна, щогли, дiжi та скринi для зброi i провiанту. Приладнували весла, шили з бiлоi парусини полотнища вiтрил.

Богун, який стiльки чув про них, був принаймнi здивований.

Виглядали легендарнi козацькi чайки просто, навiть благенько в порiвняннi з великими торговими шхунами, бригантинами i клiперами, що iх Іван мiг бачити бiля пристанi Микитиного Рогу, i на яких пронози-купцi доправляли на Сiч найрiзноманiтнiшi товари з рiзних куточкiв свiту. Мали чайки всього шiстдесят футiв у довжину, близько п'ятнадцяти завширшки i, спущенi на воду та завантаженi, здiймали своi облавки над рiвнем води не бiльш як на три фути. Але з часом Іван багато почув про швидкiсть, маневренiсть i невидимiсть для ворожих кораблiв цих човнiв у той час, як запорожцi з них могли добре бачити високi чердаки турецьких галер з досить великоi вiдстанi. Чайки не мали палуб, якщо не рахувати невеличкого носового чердака, тож не могли нести бiльш-менш важкого артилерiйського озброення. Мали лише кiлька дрiбних гарматок – залiзних або мiдних фальконетiв. Вони, з огляду на майже завжди велику кiлькiсть козацького флоту, були досить ефективною зброею пiд час стрiмких корсарських наскокiв на турецькi кораблi. З кожного боку чайка мала вiд десяти до п'ятнадцяти весел, стерна на носi i кормi, брала на облавок шiстдесят-сiмдесят козакiв i була великим головним болем для капудан-пашi.[29 - Капудан-паша – адмiрал, командуючий флотом Османськоi iмперii.] Набагато бiльшим, анiж венецiйськi та генуезькi триреми. Іван вiдчував, як по його спинi пробiгають мурашки захоплення, коли вiн уявляв, як на простори моря виходять сто або сто п'ятдесят човнiв, стрiмко i невiдворотно, немов кара Божа, падаючи на голови туркам. Вiн згадував, як запорожцi не без погорди i похвалянь цитували слова турецького султана: «Падишаха не турбуе ревiння гармат захiдних володарiв, i лише набiги козакiв, якi закрiпилися в понизов'i Днiпра, тривожать його безтурботний сон…»

Нарештi, наприкiнцi наступного тижня решту чайок було добудовано, до чого приклали руки й Нечай з Богуном i чим потай пишалися.