Мир хатам, війна палацам

А щоб посилити ще ефективнiсть своеi заяви, Грушевський хутко пiдбiг до письмового столу, вхопив чималеньку купу телеграфних бланкiв, покладених йому секретаркою пiд час недавньоi доповiдi, i ефектним жестом кинув iх на круглий стiл перед представником Францii.

– Будьте ласкавi, мсье! Вуаля! Депешi. З вiйськових частин росiйськоi армii – вiд солдатiв та офiцерiв-украiнцiв. З Пiвнiчного фронту, Захiдного, Пiвденно-Захiдного, Румунського i Турецького, – з усiх фронтiв… Будь ласка: з гарнiзонiв Петрограда, Москви, Смоленська, Мiнська, Томська, Омська, Царицина, Батума, Баку… Офiцери й солдати-украiнцi розкладеноi росiйськоi армii – батальйони, полки, бригади й дивiзii – вимагають органiзувати з них украiнськi нацiональнi частини.

Перекажiть це, прошу вас, вашому високоповажному урядовi, зокрема – мсье Клемансо та президенту Пуанкаре! Вуаля, мсье! Муа, же Дi ту…

Грушевський вклонився.

Мсье Енно вклонився теж.

– Времан, мсье: се ту!.

. Мiж нами, справдi, сказано все. Я можу сьогоднi ж з легким серцем вiдбути до Парижа!

Грушевський вийняв з кишенi хусточку, щоб витерти з чола рясний пiт, та хусточка вислизнула йому з-мiж пальцiв. Мсье Енно мерщiй нахилився i галантно пiдхопив ii. Одначе вiд надто рвучкого поруху вiчне перо «Монблан», яке стирчало з його жилетноi кишеньки, брязнуло на пiдлогу. Грушевський i собi похапцем нахилився за пером. З милою посмiшкою мсье Енно подав Грушевському хусточку, Грушевський, з такою ж посмiшкою, подав мсье Енно його стило.

– Мое поважання, мсье!

– Ідiть здоровi, Боже помагай!

Мсье Енно стрiльнув своiми чорними тарганячими вусиками на Софiю Галечко – вона вже з'явилась на порозi, неначе чула крiзь дверi, що розмову скiнчено, або й пiдслуховувала ii, – i перший посланець свiту до майбутньоi украiнськоi держави зник з украiнського горизонту так само бистро, як i об'явився пiвгодини перед тим.

Леви спинаються на скелю

1

Поiзд Петроград – Киiв прибув, але тiльки за пiвгодини карета киiвського греко-православного митрополита – люб'язно, на прохання Грушевського позичена пiд митрополита львiвського, греко-католицького, – спинилась у тiнi квiтучих каштанiв перед будинком на Володимирськiй, 57.

Софiя Галечко з'явилась на порозi кабiнету.

– Святий отець! – в екстазi прошепотiла вона.