Мир хатам, війна палацам

Що ж мiг вiн вiдповiсти на запитання Францii, яка закликала до перемоги над Нiмеччиною та Австро-Угорщиною?

– Розумiете… – промимрив Грушевський, пережовуючи бороду.

Але мсье Енно, бачачи його непевнiсть, заговорив знов сам, вдаючись до неприхованоi пропаганди:

– Розумiете? – скрикнув вiн. – Росiйський фронт – бездiяльний! Росiйськi солдати на позицiях святкують свободу! Вони зрозумiли революцiю i свободу так, що можна покинути зброю! Сьогоднi – тисяча перший день вiйни! Тисяча i один день воюють вже нашi краiни – невже тисячократно пролита кров наших нацiй пролита намарне? Цього не можна допустити, президенте! Тому уряд Францii i цiкавий знати позицiю вашоi украiнськоi нацii в справi дальшого ведення вiйни.

– Тисяча перший день? – промимрив Грушевський, поспiшаючи заховатись за календарний ефект, щоб мати час ще подумати. – Невже – тисяча перший? Хто б подумав! Скажiть, будь ласка, – тисяча перший!..

І раптом його осiнило. Генiальнi думки завжди приходять несподiвано.

Вiн розпустив бороду на два бакени – що означало в нього хвилину особливо урочисту – i величаво промовив:

– Поважний i вельмишановний пане, мсье! Прошу iнформувати ваш високий уряд, що – тiльки бажання, домагання й претензii украiнськоi Центральноi Ради будуть задоволенi, – то перше, що ми маемо на метi, це – утворити нацiональну украiнську армiю. Росiйська армiя, – тут Грушевський посмiхнувся, i була ця посмiшка сповнена зверхностi i тонкого виразу презирства, – неспроможна воювати: впавши в революцiйну анархiю, вона розкладаеться.

Вона вже розклалась, мсье! – навiть скрикнув Грушевський i пiдняв палець вгору, як робив завжди на своiх лекцiях, коли от-от мав вже виголосити резюме, яке студентам належить занотувати в своi студiйнi зошити. – Бо вона втратила нацiональнi iнтереси, мсье! Тi iнтереси, на сторожi яких ii поставив царський уряд. Царський уряд пiшов, – i нацiональних iнтересiв не стало. А вiйсько молодоi украiнськоi держави буде запалене саме iдеею оборони нацiональних iнтересiв. Бо воно й постане саме з них i для iх ствердження. Украiнське вiйсько буде вiдмiнною бойовою одиницею – незламною та героiчною. Украiнська армiя воюватиме – запевняю вас, мсье!

На цьому Грушевський закiнчив. Вiн, правда, не сказав, проти кого збираеться воювати украiнська армiя. Але ж розмова була дипломатична, i в такiй розмовi кожне зайве слово – необачне, а багатослiв'я – небезпечне.