Російська криптологія

Окрiм особистоi участi в переговорах з iноземними державами i укладення договорiв з ними, Головiн керував дiяльнiстю росiйських послiв за кордоном, робив великий вплив на зовнiшню полiтику Росii в перiод Пiвнiчноi вiйни. Пiд безпосереднiм спостереженням Головiна працювало «цифирне» вiддiлення.

Вже на самому початку XVIII ст. Петром І була створена «Походная посольская канцелярия», що зосередила в своему веденнi найважливiше полiтичне листування. Створення ii було викликане частими поiздками Петра.

«Походная канцелярия» була переважно особистою канцелярiею iмператора, звiдки виходили його найважливiшi розпорядження по всiх галузях управлiння. Сюди стiкалися на його вирiшення справи зi всiх вiдомств. Але головною ii функцiею було ведення дипломатичних справ, чому до ii назви додавалося слово «посольская».

Перша згадка в документах про «Похiдну канцелярiю» вiдноситься до 1702 року. У цей час цар вiдправився «в похiд» до Архангельська. У поiздцi його супроводжував начальник «Посольского приказа», перший мiнiстр Ф.

О.Головiн. Незважаючи на те, що всi державнi справи продовжували проходити через «Посольский приказ», а «печатанье государственной печатью грамот» повинно було далi знаходитися пiд контролем бояр, найбiльш важливi справи вже вирiшувалися в Архангельську у Петра І.

У 1706 роцi «Посольский приказ» очолив Гаврило Іванович Головкiн (16601734), який був родичем Петра І по материнськiй лiнii. Пiсля смертi Головiна, 23 вересня 1706 року помiчником Головкiна був призначений Петро Павлович Шафiров (1669—1739), який з 1703 року працював «таемним секретарем» при «Похiднiй канцелярii».

До 1710 року «Походная канцелярия» остаточно обгрунтувалася в Петербурзi та з тимчасовоi установи стала постiйною, причому з 1709 року ii стали називати просто «Посольской канцелярией». Саме там була зосереджена вся робота щодо зашифрування та розшифрування листування Петра І i його наближених з рiзними кореспондентами, а також утворення шифрiв i рекомендацiй щодо iх використання.

У перiод з 1710 по 1718 роки ця Канцелярiя стала головним органом зовнiшнiх стосункiв Росii. Компетенцiя ii розширилася у збиток «Посольскому приказу», що залишився в Москвi. Зросла чисельнiсть особового складу Канцелярii. У 1709 роцi Го-ловкiн був призначений державним канцлером, а Шафiров – вiце-канцлером. Саме цi першi особи держави керували дiяльнiстю росiйськоi криптослужби.