Анна Київська – королева Франції

Навколо палацу тяглися великi i малi комори, княжа конюшня, клiтi для малоi дружини, що цiлодобово охороняла весь палац, а також скромнiшi помешкання для холопiв, якi обслуговували князя i його рiд. А найперше – сiмейство.

Стiни княжого палацу щедро були прикрашенi свiтильниками та зброею, зi схiдного боку – незмiнний вiвтар. Застiлля завжди починалося з молитви, що ii виголошував або священик, або старший у роду – тобто сам великий князь. Другий i третiй поверхи були традицiйно житловими – iз свiтлицями i «дiвичником».

Із дерев’яних будiвель княжий палац був найвищим у мiстi, якщо не рахувати бань ближнiх церков та соборiв.

На той час загальна площа Киева часiв його найвищого розквiту становила приблизно 400 га. Кiлькiсть киян тодi сягала бiльше 65 тисяч. Для середньовiчного европейського мiста це була значна кiлькiсть городян. Столиця Киiвськоi Русi часiв Ярослава Мудрого упевнено суперничала з провiдними у тi часи мiстами свiту. Наприклад, Париж, який у середньовiчнiй Європi вважався найбiльш населеним мiстом, мав десь близько ста тисяч мешканцiв, але поступався Киеву розмiрами, красою та кiлькiстю храмiв i палацiв.

Киянки, киянки, киянки – найкращi у свiтi жiнки…

В iсторii Киiвськоi Русi i давньоi Украiни лише небагато жiнок (це при тому, що жiнок на Русi-Украiнi, знатних i простолюдинок, але незвичайних i чарiвних, було та й було!) стали знаними i популярними.

Передовсiм княгиня Ольга, в хрещеннi Олена (рiк смертi 969-й) правила Киiвською Руссю пiсля загибелi чоловiка князя Ігоря Рюриковича з 945 до приблизно 957 року.

Перша з руських правителiв прийняла християнство ще до хрещення Русi (перша руська княгиня, канонiзована Руською православною церквою).

Ярославна (просто Ярославна, княжна, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла, повне ii iм’я – Єфросинiя Ярославна), дружина князя Ігоря Святославича, героiня «Слова о полку Ігоревiм», де iй присвячено всього лише двадцять iз 504 рядкiв «Слова…», але вона стала знаменитою i безсмертною на вiки (автор присвятив iй роман-есе «Ярославна», Фолiо, 2011).

Роксолана (Лiсовська), 1506–1558 (це вже часи Русi-Украiни) дочка священика Гаврила Лiсовського iз Рогатина, невеликого мiстечка на територii Івано-Франкiвськоi областi, наложниця, а потiм дружина (i султанша) султана Сулеймана Пишного, мати султана Селiма II. Була вельми рiшучою, жорстокою i часом безжалiсною.