Анна Київська – королева Франції

Що таке ступiнь родичання? По прямiй лiнii, по боковiй? Рiдня, зрештою. Тi, кого ми називаемо-величаемо родичами i без яких людинi на планетi Земля так незатишно й самотньо?

На Русi родичами вважалися до семиюрiдних включно, а наприклад, десятиюрiднi iронiчно називалися «десята вода на киселi». Та й узагалi, правильнiше буде не семиюрiднi, а «до 7-го колiна», тобто по 7-й ступiнь родичання включно. А ступiнь родичання рахуеться за кiлькiстю народжень.

1—2 – чоловiк i дружина.

Перший ступiнь – батько й син, батько й дочка, мати й син, мати й дочка.

Другий ступiнь – дiд i онуки, бабця i онуки.

Третiй ступiнь (рiднi) – прадiд i правнуки, дядько i племiнник, тiтка i племiнниця.

Четвертий ступiнь – двоюрiднi сестри i брати, двоюрiднiй дiд, внучатi племiнники, двоюрiдна бабця i внучатi племiнницi.

П’ятий ступiнь – двоюрiдний дядько i двоюрiднi небожi.

Шостий ступiнь – троюрiднi сестри i брати.

А потiм iдуть свекор i невiстка, тесть i зять, свекруха i невiстка. Це перший ряд рiднi шостого ступеня.

Другий: невiстка i зовиця, зять i шурин, зять i своячениця, дiвер i невiстка. Третiй: свояки, невiстки…

Таким робом виходить, що 7-й ступiнь спорiдненостi – це троюрiдний дядько або небiж. (Дворянству, мiж iншим, треба було знати родослiвну до 12-го колiна, тобто по 7-й ступiнь спорiдненостi – аж до шестиюрiдних братiв.)

Аж пiсля всього цього йшов сьомий ступiнь спорiдненостi та рiднi.

І лише за ним королям дозволялося брати собi дiвицю для одруження…

З iнтернет-видання:

«При цьому йшли в рахунок не тiльки всi кревнi родичi, але й свояки по жiнцi, що були трактованi нарiвнi з кревними родичами.

Це створило такий стан, що вельможi, якi майже всi були вже спорiдненi мiж собою, не знали, де шукати собi жiнок. Заборона подружжя до сьомого ступеня була однiею з найбiльших турбот одинадцятого й дванадцятого сторiч i спричинювала чимало поважних клопотiв багатьом володарям i вельможам.

Пiд прикриттям перевiрки чинностi королiвських подруж папи безперервно втручалися в дочаснi справи королiв i цим викликали безнастанний соцiальний розгардiяш.

Ця обставина була однiею з найзагрозливiших небезпек, особливо для нових династiй i для молодих нацiональностей, що в цьому часi кристалiзувалися. Згаданий уже вище Роберт, син Гуго, може слугувати найкращим прикладом жертви свого часу. Розiйшовшись з першою своею жiнкою, оженився вдруге зi своею кузиною четвертого ступеня Бертою, донькою провансальського короля.