Анна Київська – королева Франції

Послам же було доручено, як-то кажуть, будь-що отримати згоду на шлюб дочки киiвського володаря з Генрiхом, адже навiть до Францii «дiйшла слава про чари принцеси Анни, дочки Георгiя (Ярослава)». Король велiв передати, що вiн «зачарований оповiдями про ii досконалiсть». Анна була вродлива, жвава, та ще й отримала вiдмiнну, як на тi часи освiту – «прилежна книгам» – у домi свого батька.

Отож iще раз. У квiтнi 1048 року в розпал весняного буйства французьке посольство з дорогими дарами вiдправилося до Киева.

Париж залишили на свiтанку, коли над Сеною стояв туман, а в повiтрi ще вiдчувалася нiчна свiжiсть, як пiд колесами й пiдковами проторохтiв настил фортечного мосту, а паризький сморiд змiнився свiжiстю весняного ранку.

У прибережжi Сени весело перегукувалося i щебетало птаство.

Але рiдко на якiй дорозi не було розбiйникiв. Та ще на такiй довгiй – вiд Парижа до Киева. Тому на глухих франкських шляхах посольство захищав сеньйор Гослен де Шонi, вiн був вродженим рицарем, а для захисту посольства мав пiд своею орудою загiн хоробрих воiнiв.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/valentin-chemeris/anna-ki-vska-koroleva-franc/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

notes

Примечания

1

Глiсада (франц. буквально – ковзання) – траекторiя зниження авiацiйного лiтального апарата.

2

З усiх Рюриковичiв найбiльшоi слави зажив цар Іван IV; названий Грозним. Вiщуни ще при його народженнi пророкували: цей хлопець стане государем, але государем-мучителем. І як у воду дивилися. Вдався i надто пiдозрiливим та жорстоким. Коли завiв стражу-опричину, то царство його покрив терор: винуватих i безвинних обезголовлювали, вiшали, спалювали на багаттях живцем, з живих людей здирали шкiру, четвертували iх, садили на палю…

І при всьому цьому цар ще встигав керувати царством i раз по раз женився – здаеться, сiм разiв.

Цькуючи iнших, сам гигнув, як зацькований звiр. На трон забрався синок його, Федiр Іванович, душевно хвора людина. Чи, як на Русi казали – блаженний. Помер, не залишивши спадкоемцiв та заповiту. З ним i припинила iснування династiя Рюриковичiв-царiв.