Це я, званий Чемерисом…

Соромiцькi вiршi Аркадiя Родзянка i через сто та двiстi рокiв ходять по руках, виконуються в компанiях, виходить, вони комусь-таки потрiбнi? І боротися з ними (звичайно, вiд дiтей iх треба ховати) – то безнадiйна справа. І такi твори треба знати, бо й така творчiсть е i несе якусь iнформацiю про минуле, про народний характер, звичаi тощо. І нiчого тут викличного немае – народна творчiсть знае i не такi приклади.

Але повернiмось до поiздки Тараса Григоровича до Веселого Подолу восени 1845 року.

Недовго погостювавши в Родзянок, Т. Шевченко «утiк» вiд них i вже з Миргорода написав ввiчливого листа Аркадiю Григоровичу Родзянцi та дружинi його Надii Якимiвнi, називаючи iх «добрими» – швидше всього, з ввiчливостi (лист вiд 23 жовтня).

У тому ж листi Кобзар пише: «Коли увидите Фанни Ивановну и Осипа Ивановича, то пожелайте им от меня того, чего они сами себе желают».

На якусь там Фаiну Іванiвну й Осипа Івановича я й уваги не звернув, якби не примiтка до того листа: «Мова йде про сусiдiв Родзянок – подружжя Дрекслерiв, якi жили недалеко вiд Веселого Подолу в с.

Заiчинцях».

Я був у захопленнi. Виявляеться… Це ж треба, га? В моему селi мешкало якесь подружжя, котре було знайоме з самим Кобзарем! Хто вони – Фаiна Іванiвна i Йосип Іванович? Чому я нiчого про них не чув у селi? А втiм, що тепер почуеш, як стiльки рокiв звiдтодi минуло, на землi змiнилося не одне поколiння з тих часiв. То хто вони? Помiщики? Але помiщикiв у моему селi не було.

Виходить, iнтелiгенти. Знайомi чи, може, й друзi Родзянка?

Скiльки я не розпитував у селi старих людей (нiяких архiвiв, ясна рiч, не збереглося) – чи не пам’ятають вони про Фаiну Іванiвну та ii чоловiка Йосипа Івановича Дрекслерiв, котрi бiльш як сто рокiв тому жили в Заiчинцях i приiздили у Веселий Подiл на зустрiч з Тарасом Шевченком, нiхто нiчого певного менi так i не мiг вiдповiсти.

Але якось перечитуючи дослiдження Дмитра Косарика «Життя i дiяльнiсть Т.

 Шевченка. Лiтературна хронiка» («Радянський письменник», 1955 р.), я на сторiнцi шостiй, де йдеться про 1845 рiк, прочитав таке: «Липня 22 Шевченко виiхав ромоданiвським шляхом з Ромен у с. Веселий Подiл.

Липня 24–30 Шевченко перебував в с. Веселий Подiл. Звiдси iздить у села Платонiвщину, Горби, Заiчинцi (родину лiкаря), Хорол, у Вишняки». (Принагiдно зазначу, що в жодному з цих населених пунктiв пам’ятника Т. Г.