Це я, званий Чемерисом…

А хтось лагiдно сказав: нiчого, мовляв, вiн своi штанцi рятуе… Перед вiйною мене зась було хрестити з двох причин: по-перше, в селi, як i у всьому районi, вже не було священикiв, хоч всi залишалися християнами, а по-друге, якби влада дiзналася, що в мого батька, партiйного активiста, хрестять сина, то… Неважко здогадатися, яка б кара впала на голову того партiйного активiста, себто мого батька. А пiд час окупацii все можна було списати на вiйну. Ось так мене похрестили – гуляли потiм з цiеi нагоди увесь вечiр! – i я все свое подальше життя – за правлiння комунiстiв, – потай гордився, що належу до християн планети Земля.

Своiх дiтей – сина й дочку, вдалося похрестити вже дорослими лише у 1991 роцi у мiстi Днiпропетровську, в Успенському соборi на Краснiй (е, е така i в Днiпропетровську) площi.

Отож, про село.

З енциклопедичного довiдника «Полтавщина», стор. 277–278:

«Заiчинцi (до XIX ст. Зайчинцi) – село Семенiвського району, центр сiльськоi Ради народних депутатiв, якiй пiдпорядкованi Бакумiвка, Серединне, Тройняки.

Розташоване на лiвому березi нижньоi течii р. Хоролу, за 22 км вiд райцентру i залiзничноi станцii Веселий Подiл.

У 1760 роцi предводитель дворянства Хорольського повiту Василь Родзянко мав у Заiчинцях 435 душ.

З 1781 року село хорольськоi сотнi налiчувало 142 хати, з 1787-го – 444 жителi. Синовi В. Родзянка – Гаврилу належало 592 душi (треба розумiти, значно згодом.

 – В. Ч.). У 1863-му в селi був селiтряний завод, ще через два роки – двокласне земське училище, пiзнiше – парафiяльна школа.

Радянську владу встановлено у 1918 роцi. У 1930 роцi виник перший колгосп «Перемога» (пiсля вiйни – «Радянська Украiна»): зерно, буряки, тваринництво, спецiалiзацiя по вирощуванню насiння багаторiчних трав. Є будинок побуту, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, будинок культури, бiблiотека (10 820 одиниць зберiгання).

Уродженцем с. Заiчинець е укр. письменник-гуморист В. Л. Чемерис. Гостюючи у Родзянка А. Г. у Веселоподiльському маетку, село 1845 року вiдвiдав Т. Г. Шевченко, 1967 року споруджено пам’ятник В. І. Ленiну».

Цiкава статистика про динамiку населення с. Заiчинець за тим же довiдником: 1787 рiк – 444 жителi, 1859-й – 1157, 1863-й – 1090, 1885-й – 1229, 1900-й – 1368, 1910-й – 1329, 1990-й – 723 жителi.