Генерали імперії

Вони створювалися в процесi централiзацii Росiйськоi держави та розвитку станово-представницькоi монархii. За двiстi наступних рокiв iх виникло близько ста, i будувалися вони за функцiональним принципом: керували окремими галузями управлiння – земський, помiсний, посольський, стрiлецький, холопський, ямський та iн., – вiдали справами двiрцевого управлiння (Приказ Великого двору) тощо. Окремi прикази керували всiма галузями управлiння на новоприеднанiй (захопленiй) територii.

На чолi приказу стояв «суддя», боярин, що користувався одноосiбною владою, а при ньому була «приказна iзба» – канцелярiя з дяками та пiддячими, якi й вели справи.

Для керування новоприеднаними (захопленими) територiями були своi прикази, як той же Малоросiйський приказ для керування Украiною. Серед ста приказiв був i один, якого боялися навiть своi, навiть бояри, не кажучи вже за дякiв та iнших служилих – Приказ Таемних справ, де цiлодобово гнули спину днювальнi дяки, якi й вели, захованi вiд усього свiту, i самi будучи таемними, записи потаемних справ, пiдшивали туди донесення агентiв, що плавом пливли до Москви з усiх усюд, донощикiв (особливо ця iнституцiя була розвинена в Малоросii, коли в Москву доносили всi на всiх).

Там же записувалося в окремi книги i все, що надходило про тих чи тих iсторичних дiячiв. Книги, куди все те записувалося, звалися «Днювальныя записи Приказа Тайных делъ».

Особливо багато донесень секретних агентiв, що ними кишiла Украiна, i доносiв ближнiх на гетьмана Петра Дорошенка, на основi яких i було зiбрано на нього таемне досье, i коли «суддею» Малоросiйського приказу став боярин Артамон Матвеев (вiн замiнив на тому посту боярина i теж украiнофоба Ордин-Нащокiна), то вiдразу ж засiв за досье гетьмана Дорошенка – треба було давати пораду царевi, що робити з привезеним у Москву гетьманом.

І заодно доповiсти його величностi, хто ж такий насправдi гетьман Петро Дорофiйович Дорошенко, звiдки вiн, якого роду, що думае, чим дихае i якi його ближнi i дальнi плани.

Отож, Петро Дорошенко.