Генерали імперії

Овдовiвши, Петро Дорошенко довго не одружувався – за вiйськовою службою було не до особистих справ, дочку доглядала найнята нянька. Та й мати допомагала. Вона ж раз по раз нагадувала синовi, що пора йому вже й обзавестися жiнкою – годi бурлакувати. Наполягала: женись, сину, дитинi твоiй, хоч i нерiдна, а все ж мати буде. А як трапиться добра жiнка, то й за рiдну буде.

Жiнка невдовзi трапилась, але за рiдну матiр падчерицi не стала, як не стала й доброю жоною сотнику, потiм полковнику Дорошенку.

Удруге вiн одружився якось негадано, з Єфросинiею, дочкою киiвського полковника Павла Яненка-Хмельниць-кого, племiнника Богдана Хмельницького. Та, власне, сам Богдан i висватав Петра Дорошенка за дочку сина свого брата Павла. Пiсля того шлюбу вони мiцно породичалися – Павло Яненко-Хмельницький i Богдан Хмельницький з одного боку, i Дорошенки з другого – iз сестрою Павла Яненка-Хмельницького був одружений старший брат Петра Григорiй, теж полковник.

З цього приводу один з польських iсторикiв зауважить: спорiдненiсть з домом Хмельницького через шлюб з дочкою Павла Яненка-Хмельницького пiднесла авторитет Дорошенка серед козакiв.

Павло Яненко (за Реестром Вiйська Запорозького 1649 року значився у верхнiй частинi списку козакiв Чигиринського полку, себто серед найближчих соратникiв Богдана Хмельницького) був дiевим учасником Нацiонально-визвольноi вiйни.

З 1654 року – полковник Киiвський.

Вiрно служив своему зятевi, гетьману Дорошенку, постiйно брав участь у його вiйськових походах – аж до останнiх днiв гетьманату Петра Дорофiйовича.

19 червня 1674 року разом з молодшим братом гетьмана Андрiем прийняв останнiй i, на жаль, нерiвний бiй пiд Смiлою проти росiйських вiйськ та лiвобережних прибiчникiв Москви. Бiй було програно. Рятуючи пораненого Андрiя Дорошенка, Павло Яненко вiдступив до Жаботина. Коли зять вирiшив добровiльно зректися булави, Павло Яненко вiд його iменi iздив до Москви з умовами капiтуляцii.

27 сiчня 1676 року його приймав цар Олексiй, i йому тесть i посланець гетьмана вручив турецькi прапори (санджаки) – символ залежностi гетьмана Дорошенка вiд султана Мехмеда IV, виданi Дорошенку ще влiтку 1672 року.

Пiсля повернення з Москви Павло Яненко провiв уже екс-гетьмана в останню його поiздку з Чигирина в Сосницю, до мiсця його попереднього заслання.