Генерали імперії

До всього ж Дорошенко у своiх листах до нього жiнки не згадуе, а благае його самого повернути в Украiну. І взагалi, йому жалько Дорошенка, бо де це бачено, щоб жiнка таке чинила, як його, скiльки вiн з нею намучився. Хай уже хоч у Москвi вiдпочине вiд тiеi п’янички. Нема на свiтi гiршого, як власна жiнка п’е, наче той бурлака. Хай вiдходить Дорошенко в Москвi, рятувати його треба од жiнки, а не посилати ii до нього в Москву – вона його там своею пиятикою доконае!

Пiддячий Юдiн тодi нi з чим повернувся в Москву.

Дорошенко подякуе в листi до Самойловича за те, що той удержав його «малоумну господиню» i не прислав ii в Москву, i знову благатиме посприяти, щоб вiн таки повернувся додому, хай гетьман призначить йому будь-яке мiсце для проживання, аби в Украiнi, аби вiн мiг спокiйно жити й утерти материну сльозу. Заодно просив взяти з його запасiв хлiб, масло, сир та iнший харч i вiдправити його матерi…

Але Москва на своему затялась. Юдiна, що не виконав ii повелiння, суворо покарала, а до Батурина вiдрядила стольника Карандеева.

Із ще сердитiшим повелiнням: будь-що привезти у Москву Єфросинiю – хоч п’яну, хоч тверезу, а щоб вона була в бiлокам’янiй, i все тут!

Карандеев висловив Самойловичу царське невдоволення: чому Єфросинiя Дорошенко досi не в Москвi?

І дещо пiдняв – бодай i краечок – завiси, щодо його суперника.

– Цар держить Дорошенка в Москвi в твоiх iнтересах, гетьмане, – втовкмачував Самойловичу (гетьман слухав, покiрно кивав головою, червонiючи, що якийсь стольник наказуе йому, гетьману Украiни, як своему задрипаному стрiльцевi).

– Аби Дорошенко не учинив на Украiнi якогось заколоту i не вiдiбрав у нього, вiрного пiднiжка Москви, булаву i не затiяв у спiлцi з татарвою i турками боротьбу проти Росii, на яку вiн великий мастак! А тому не зрозумiло Москвi, чому вiн, гетьман Самойлович, домагаеться перед царем повернення свого суперника в Украiну.

Самойлович поспiшно вiдповiв:

– Передайте дякам у приказi i в першу чергу царю-батюшцi, що я й не думав просити Москву, аби Дорошенка повернули в Украiну – боронь мене Боже од такого хибного кроку! То я, вiдповiдаючи Дорошенковi на його слiзнi прохання допомогти у справi повернення в Украiну, просто йому пiдiгрував, що, мовляв, посприяю його поверненню.

Я розумiю, що Дорошенковi в Украiнi бути не можна – неодмiнно проти царя затiе змову. Може, й у спiлцi з татарами, з якими у нього мiцнi зв’язки – аби вiдiрвати Украiну вiд Росii. Вiн такий. За Украiну на все пiде.