Генерали імперії

Чи не в кожному листi, про що б не писав, про що б не доносив, неодмiнно застерiгав: пильнiше стережiть Дорошенка, аби вiн, бува, п’ятами в Украiну не накивав. Бо, як не доведи Господи, повернеться гетьман Петро в Украiну, його тут зустрiнуть яко героя i лицаря, тож вiн зело нашкодить Москвi, адже у нього, Самойловича, е данi, що турки ждуть не дiждуться повернення Дорошенка, щоб його проголосити гетьманом чи «Великим князем Украiни», i приеднати ii до себе… Пiсля таких листiв дяки частiше нагадували стрiлецькому воеводi пильнiше стерегти знатного малороса, а вчинить вiн спробу втекти в свою Малоросiю – догнати i на мiсцi знищити, а тiло спалити i попiл розвiяти, щоби вiд нього й могили не лишилося, бо й до могили неодмiнно будуть приiздити малоросiйськi сепаратисти…

До всього ж i ситуацiя в роках 1677—1678 в Украiнi змiнилася на гiрше.

Дорошенко пильно слiдкував за подiями на батькiвщинi, в центрi яких став Чигирин, де розгоралася вiйна, що пiзнiше iсториками буде названа Чигиринською – першою i другою.

Чигирин був його рiдним мiстом i батька його рiдним мiстом, i дiда його рiдним мiстом. Батько його належав до заможного козацького роду, мав свiй дiм i грунт в Чигиринi, ще й землi на його околицi. Та й добро його, нажите протягом усього життя, все ще частково залишалося там, у рiдному мiстi, куди вже прийшла вiйна. (Якщо його, звiсно, ще не розiкрав Самойлович, хапун, ласий до чужих статкiв!). Але не це хвилювало Петра Дорофiйовича в Москвi.

Чигирин – спершу центр сотнi в роках 1638—1647, коли там служив сотником Богдан Хмельницький, потiм полкове мiсто Чигиринського полку, що складалося з 19 сотень. Свободолюбиве мiсто! В яких тiльки повстаннях не брав Чигирин участi – Наливайка, Федоровича, Павлюка. А вже визволений з-пiд влади Польщi Богданом Хмельницьким, вiн став столицею украiнського гетьманства, козацькоi вольноi республiки i мiсцеперебуванням гетьманiв – самого Хмельницького, Івана Виговського i його, Петра Дорошенка.

В Украiнськiй радянськiй енциклопедii можна прочитати сьогоднi таке: «70-х рр. XVII ст. правобережна частина Черкаського полку (його територiя була розiрвана навпiл сумнозвiсним Андрусiвським перемир’ям Росii та Польщi – В. Ч.) була ареною тривалоi боротьби росiйсько-украiнського вiйська проти П. Дорошенка (який, мiж iншим, тодi перебував у московському полонi – В. Ч.) i турецько-татарських завойовникiв».

Це так i… трохи не так.