Генерали імперії

Частокiл i в Дорошенка глухий, як у маленькiй фортецi, вiн надiйно вiдгороджуе його маленький свiт вiд великого. Але ж i слова нi до кого мовити. Челядь сама по собi, а вiн сам по собi. Нiчого не хотiлося i нi до чого душа не прагнула. Сон здебiльшого утiкав до ранку, накинувши щось на плечi, вiн виходив на ганок, курив, думав – анi звуку не доносилось з Москви, що пiрнула на дно чорноi пiтьми. Без свого лiхтаря за браму й не потикайся, ще занесе тебе в якусь яму чи яр…

Гнiтила самотнiсть, вiдчуття одинокостi – найгiрше з усiх почуттiв, що мае чоловiк.

Та ще вiдчуття, що ти чужий в чужинi. Вiдсутнiсть поруч рiдноi душi. Люблячоi. Яка б створювала тобi рай у чотирьох стiнах. Нi друзiв, нi рiдних. Мати далеко звiдси на Украiнi, вiк свiй нелегкий доживае з чернечим iм’ям Митродара. Ігуменя дiвочого монастиря Покровського, що неподалiк Сосницi. Мо’, i йому податися в ченцi? Але ж нi… Хотiлося ще жити повнокровним життям i любити жiнок. Чи бодай одну. Вiн же козак! Який з нього чернець? Був козаком, починав з козацтва, козаком i завершить свiй земний шлях.

Старший брат, якого вiн з неволi визволив, зi своiм сiмейством теж мешкае в Сосницi, менший Андрiй, як i старший теж, полковник Брацлавський, третiй брат, Степан, не брав участi анi в громадському, анi в полiтичному життi, тихо жив собi як обиватель в Чигиринi «на прадiдiвських своiх добрах», отримавши у спадок дiдизну, там i помер.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.

litres.ru/valentin-chemeris/generali-mper/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

notes

Примечания

1

Малоросiйський приказ буде лiквiдовано у 1772 роцi у зв’язку iз створенням… Малоросiйськоi колегii, але, як казали на Украiнi, хрiн од редьки не солодший.

І довго-довго нам прийдеться чекати року 2002-го, коли в iнтерв’ю Надзвичайний i Повноважний посол Росiйськоi Федерацii в Украiнi Вiктор Чорномирдiн нарештi скаже:

«Нинi ми закiнчили оформлення територii пiд будiвництво споруд посольства та iнших росiйських закордонних установ. Дiлянка видiлена гарна, в центрi мiста, неподалiк вiд Киево-Печерськоi лаври, площею трохи бiльше двох гектарiв.