Генерали імперії

Генерали iмперii

Валентин Л. Чемерис

Історiя Украiни в романах

Петро Дорофiйович Дорошенко i Карл Густав Емiль Маннергейм… Що спiльного мiж ними, чому вiдомий украiнський письменник Валентин Чемерис з’еднав розповiдь про долю цих двох iсторичних постатей у одну книжку? Один жив у XVII столiттi, а другий – бiльш нiж на два столiття пiзнiше, один був украiнцем, а другий – фiном. Але якщо придивитися уважнiше, то спiльного у украiнського гетьмана та нацiонального героя фiнiв багато.

Вони певний час служили iмперii, вони обидва домоглися високих чинiв у неi. Але i у Дорошенко, i у Маннергейма було в серцi щось, перед чим не спроможнi встояти анi чини, анi iмперii. Це «щось» – любов до батькiвщини. Саме заради цього i Дорошенко, i Маннергейм кинули виклик iмперii, саме цьому вони присвятили свое життя…

Валентин Чемерис

Генерали iмперii

Без права повернення

Історичний роман

Мiсто взяте, цар в полонi.

Що за славна перемога!

    Л. Украiнка

«…Различные виды употребляемой у них казни суть: повешение, обезглавливание, умерщвление ударом в голову, утопление, погружение зимою под лед, сажание на кол и т. п. По большей части преступников, приговоренных к смерти летом, не казнят до зимы: тогда убивают их ударом в голову и пускают под лед…»

    Джiльс Флетчер. «О государстве Русском»

«При попытке к бегству – догнать и уничтожить на месте!»

    Із «Днювальных записок приказа Тайных дел»

Повiсть перша

Москва – Камен

30 сiчня 1676 року в Москвi, у своiх кремлiвських палатах у вiцi 47 рокiв несподiвано помер цар Олексiй Михайлович Романов.

Так, так, той самий. З яким свого часу так необережно «породичався» Богдан Хмельницький, навiть не зчувшись, як, будучи гетьманом, главою вiльноi республiки опинився у чужого царя у пiдданих, а потiм клопiт з ним мав Виговський, син Богдана Юрась i вiн, Петро Дорошенко, теж поповоював з покiйним.

Взагалi, Романови хоч i досягли в Росii найбiльшого злету – з пересiчних бояр негадано поставали царями, правда, дякуючи смутному часу, але щастя-долi чи талану, здаеться, не мали. Принаймнi на протязi перших ста рокiв свого правлiння. Казали, що вони рокованi, себто приреченi на недовге перебування в цьому свiтi. Чи фатум над ними такий тяжiв, чи недоля-невезiння iм ставили пiднiжку.