Ольвія

Кочовик – не скiф-землероб, що мирно собi пшеницю вирощуе, кочовик вовком у степах шастае… Тому й спокою не було. Та i який може бути спокiй, коли напроти мiста на прудких конях стоiть тисяча озброених кочовикiв. А кожен iз них важить за десятьох у бою, от i стримай таку силу.

На теменосi – священному мiсцi – вже зiбралися архонти, тривожно радилися: як бути? З миром чи вiйною прийшли кочовики? І чому стали табором? Чекають пiдкрiплення?

І всi сходились на тому, що войовничi степовики чекають пiдкрiплення, щоб ордою навалитися на мiсто.

Родон, хмурячись, крокував сюди й туди: каллiпiдськi вивiдники доповiли йому ще вчора, що йде зi сходу Тапур – молодий, багатий i сильний вождь кочовикiв. З ним його сотня i тисяча вершникiв. Тапура Родон трохи знае, вiн уже бував у мiстi, але тодi без тисячi, з караваном приходив… А що принесе цей прихiд? Скiфи до цього не чiпали грекiв, адже вони самi зацiкавленi, щоб був мир i торгiвля. Особливо частими гостями грекiв були скiфи-землероби, хлiб привозили, золотий скiфський хлiб, якого так потребували Ольвiя i – щонайбiльше – метрополiя, Грецiя.

Як тiльки землероби скошували й обмолочували пшеницю, iхнi поселення об'iжджали вождi iз слугами i повозками – зерно збирали. Спорядивши караван – вiдряджали його в Ольвiю. Неквапливо скрипiли повозки на високих дерев'яних колесах, запряженi низькорослими комолими биками. Для Ольвii, коли з'являвся зерновий караван, наставало нiби свято. Скiфи мiняли зерно на вина, посуд, олiю, золотi прикраси, одяг тощо.

Кочовi ж племена скiфiв припроваджували у мiсто скот, везли шерсть, хутра, мед, iнодi приганяли валки рабiв, яких вони захоплювали пiд час своiх численних набiгiв на сусiднi племена. Найчастiше кочовики приводили полонених гетiв та трибалiв з фракiйського краю. Рабiв перевозили у Грецiю разом iз хлiбом. В Афiнах, кажуть, iз скiфських рабiв набирали мiську полiцiю. Але цього разу з'явився не мирний торговий караван, а тисяча вершникiв.

Архонти схилялись до думки, що треба негайно скликати народнi збори.

Родон був проти.

– Зiбравши народ, що ми йому скажемо? – запитуе вiн архонтiв, i тi вмовкають. – Громадяни нас запитають: чого прибули скiфи? Що ми вiдповiмо народу? Що самi нiчого не знаемо?

– Кочовики для прогулянок не збираються, – гнули свое архонти. – Доки ми будемо гадати, вони увiрвуться в незахищене мiсто. Рiзанина буде жахлива.

– Полемарх iз стратегами готуе оборону, – одказував глава колегii архонтiв похмурий Родон.