Сини змієногої богині

Походи прискорили формування вiйськовоi органiзацii скiфiв, спрямованоi на пiдкорення iнших племен i народiв. Посилилася влада царя i родоплемiнноi аристократii, зросло iхне багатство i прагнення до розкошi. Вiйськова могутнiсть скiфiв пiднiмала вождiв до рiвня дальносхiдних володарiв. Для виготовлення парадного вбрання вони залучали не тiльки скiфських майстрiв, а й ремiсникiв краiн Сходу – урартiйцiв, ассирiйцiв, iонiйських грекiв.

Походи скiфiв i кiммерiйцiв у Передню Азiю мали неабияке значення для краiн Стародавнього Сходу.

Як активна полiтична сила вони брали участь у перебудовi полiтичноi карти Переднього Сходу, сприяючи занепаду одних i пiднесенню iнших краiн. Так, в результатi цих подiй загинули Урарту i кривава деспотична Ассирiя.

Скiфськi походи в Передню Азiю не були епiзодичними. Вони тривали протягом майже всього VII ст. до н. е.: у них взяли участь щонайменше два поколiння. Все новi й новi загони воiнiв вiдправлялись iз степiв Пiвнiчного Кавказу та Причорномор’я шляхами своiх попередникiв у пошуках слави та здобичi.

Контакти з народами Кавказу i Стародавнього Сходу значно збагатили матерiальну культуру та мистецтво скiфiв. Скiфи оволодiли першокласною для свого часу зброею. Основу iхнього вiйська становили мобiльнi загони кiнноти. До озброення воiна входили залiзнi мечi та короткi кинджали, списи з залiзними наконечниками, луки i стрiли. Луки скiфiв у стародавньому свiтi не мали собi рiвних за далекобiйнiстю.

За час походiв скiфи взяли на озброення залiзнi бойовi сокири, запозичивши iх у народiв Кавказу.

У народiв Сходу вони запозичили шоломи i панцири з залiзних або бронзових пластин, пристосувавши цей обладунок до умов кiнного бою. В прикрашеннi одягу i зброi оригiнальнi скiфськi мотиви (зображення оленя, пантери, коня, барана та iн.) переплiтаються з художнiми образами, запозиченими в мистецтвi краiн Стародавнього Сходу (грифони, синкретичнi чудовиська та iн.). Це поклало початок створенню нового, самобутнього й дуже оригiнального скiфського мистецтва» (Історiя Украiнськоi РСР. Т. І. С. 128–128).

І як тiльки бiдолашних (та ще й постарiлих) скiфiв не похапав грець?!!

І знову тут може вигукнути той-таки нетерпеливий мiй читач:

– Та коли вже автор нарештi перейде до зради скiф’янок своiх чоловiкiв-воiнiв, якi…

– Правильно, цiлих 28 рокiв тинялися в Переднiй Азii, воюючи то за тих з тими, то з тими за тих, а вдома, полишенi ними жiнки чекали iх – теж цiлих 28 рокiв. Власне, 28 рокiв мали чекати.