Сини змієногої богині

То де ти була, легендарна украiнська Гiлея?

І все ж…

Хто сьогоднi достовiрно скаже (i покаже, бодай на мапi Украiни), де була колись Гiлея-Лiсиста, у печерi якоi серед розкiшноi природи бравий молодець Геракл любився з донькою Борисфена i прижив з нею аж трьох синiв?

Нiхто сьогоднi з певнiстю не може сказати, де було те Полiсся, Лiсиста краiна Гiлея, де вiд одного сина Геракла Скiфа пiшли всi царськi, владичнi скiфи?

Ясно, що на Днiпрi, але де саме?

Дехто з дослiдникiв (а гiпотез та версiй щодо мiсцезнаходження Гiлеi назбиралося за вiки чимало, деякi з них вельми екстравагантнi) вважае: Гiлея – це Хортиця, острiв на Днiпрi нижче Днiпрових порогiв, колишня Велика Хортиця, що нинi входить у мiську смугу Запорiжжя.

«…І ось човен, пливучи за водою, пристае до пiскуватого укосу Хортицi коло скелi Вища Голова. Тут вiдома в Приднiпров’i та й за його межами Змiева печера», – пише Якiв Новицький, iсторик, етнограф, археолог, збирач фольклору, краезнавець (1847–1925) у своiй працi «Острiв Хортиця на Днiпрi (його природа, iсторiя та старовина)» (Збiрник праць «Запорожцi», Киiв, 1993).

«…Внизу бiля наших нiг ви помiчаете отвiр, що веде до печери; отвiр цей продовгастий, посерединi лежить каменюка й дiлить його на двi суточки (вузькi проходи)… Форма печери являе з себе гострий кут, що поширюеться вглиб скелi. Довжина 5 арш., ширина вiд 3/4 до 1/1 арш., височина 3 арш.

За оповiданнями старих мешканцiв с. Вознесенки – Штепи, Руденького та iнших, ще за пам’ятi iхнiх дiдiв, до печери нiхто не наважувався зазирнути, боячись зустрiчi iз Змiем…»

Щороку пiд час водопiлля Днiпра вода заливае печеру.

«Поднiпров’я з його дикою природою, грiзними печерами, порогами та недоступними скелями, – пише далi Якiв Новицький, – це краiна поетичних легенд та переказiв. Легенда Геродота з царини мiфологii про зустрiч Геракла з прекрасною Змiй-дiвицею в краiнi Гiлеi, про мiсце тоi таемничоi печери, в якiй родився родоначальник скiфiв, цiкавить письменникiв та вчених.

Подберезький (польський письменник, який подорожував Днiпром у 1860 роцi), порiвнюючи легенду Геродота з переказами поднiпровських мешканцiв, що iх записав Афанасьев-Чужбинський, пристосовуе цю зустрiч до порожистоi частини Днiпра бiля острова Таволжаного, поблизу якого й лежить Змiева печера. Проф. Н. І.