Сини змієногої богині

А жiнкам – раз бо на свiтi живеш, що тодi, що тепер, – що накажете – чекати? ЧЕКАТИ??? Двадцять вiсiм рокiв, га? ГА??? Доки iхнi чоловiки набiгаються за кiммерiйцями, навоюються з кимось там у Переднiй Азii, га? ГА???

Вставна новела

Перше царство Ішкуза, що закiнчилося кривавим бенкетом Кiаксара

Перший скiфський цар не в Причорномор’i царював-владарював, як i перше скiфське царство виникло теж не в Причорномор’i, а в Переднiй Азii.

Скiфи разом з кiммерiйцями, вигулькнувши в Переднiй Азii, такого страху на тамтешнi народи й племена нагнали, що тi спершу й захищатися не зважувалися.

Рятувалися як могли.

«Сповiстiть в Іудеi i виголосiть в Єрусалимi, проповiдуйте i трубою трубiть по землi; волайте гучним голосом i кажiте: «Зберiться i пiдем у захищенi мiста. Пiднiмiть прапор в Сiонi, бiжiть, не зупиняючись, бо я приведу з пiвночi лихо i велику погибель. Лев виходить iз своеi гущавини, i губитель народiв здiймаеться i виходить iз свого мiсця, щоб перетворити твою краiну в пустелю; мiста твоi будуть зруйнованi i залишаться безлюдними……плачте i ридайте, адже полум’я гнiву Божого ще не вiдiйшло вiд нас…»

Це пророк Єремiя так описуе нашестя скiфiв – не без фольклору й релiгiйностi, але так – що вдiеш – нажахали скiфи своею негаданою з’явою тамтешнi тодiшнi народи.

Ще в iншому мiсцi вiн жахно лякае своiх спiвплемiнникiв:

«Ось я приведу на вас – дiм Ізраiлiв, народ здалеку, говорить Господь, народ сильний, народ прадавнiй, народ, мови якого ти не знаеш i не будеш розумiти, що вiн говорить.

Сагайдак його, як вiдкритий грiб, всi вони люди хоробрi. І з’iдять вони хлiб твiй, з’iдять синiв твоiх i дочок твоiх, з’iдять овець твоiх i волiв твоiх, з’iдять виноград твiй i смокви твоi, зруйнують мечем захищенi мiста твоi, на якi ти сподiваешся». (Хоча скiфи, як iстиннi кочовики, й не вмiли брати мiста штурмом-облогою i завжди цього уникали, вiддаючи перевагу битвi на просторах, та все ж… Така оцiнка Єремii синiв змiеногоi богинi – незважаючи на деякий переляк самого пророка, – все ж вражае. Рiдко хто з iнших народiв удостоювався такоi «честi»! (Хiба що ранiше кiммерiйцi.)

Скiфiя колись була околицею цивiлiзованого свiту, краем тишi й глушини – це ще за iхньоi першоi з’яви в Пiвнiчному Причорномор’i. Коли скiфи утвердили там свое панування, вони були нiкому не вiдомим бiдним народом, власне, збiговиськом у краю, що вважався околицею свiту варварського.