На нашем сайте вы можете читать онлайн «Тарас Шевченко: сто днів кохання». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Тарас Шевченко: сто днів кохання

Автор
Дата выхода
20 декабря 2017
Краткое содержание книги Тарас Шевченко: сто днів кохання, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Тарас Шевченко: сто днів кохання. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валентин Чемерис) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Жінок у житті Тараса Шевченка вистачало, ось тільки щастя вони йому так і не дали: Оксанка, Феодосія, Дуня, Амалія, Анна, Варвара, Агата, Катруся, Марія, Харита, Ликера – це лише ті, чиї імена історія зберегла.
Він майже до кожної сватався свого часу – сватався з надією створити сім’ю, народити дітей, жити в хаті над Дніпром, але жодна з них чомусь так і не стала йому вірною дружиною, прирікаючи поета на ще жахливішу самотність.
А він і далі залишався бурлакою, як називали в Україні одиноких, неодружених чоловіків, «вічних» парубків, але все одно вірив, що з котроюсь йому нарешті поталанить. Вірив, аж доки насамкінець життя у нього не лишилося сто днів… усе того ж нещасливого кохання… Ось про це і йдеться в останньому романі Валентина Чемериса про Великого Кобзаря.
Текст подано в авторській редакції.
Тарас Шевченко: сто днів кохання читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Тарас Шевченко: сто днів кохання без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Буцiмто Ширяев за натурою своею був деспотом, – принаймнi, так титулував його сам Шевченко, – але попри свiй свавiльний характер дозволяв козачку Енгельгардта користуватися своею чималою бiблiотекою, де Тарас вперше познайомився з творами росiйськоi та свiтовоi класики, видатними зразками живопису, не кажучи вже, що саме тодi вiн вперше побував у театрах.
Отож, Павло Енгельгардт законтрактував свого козачка Тараса на чотири роки «разныхъ живописныхъ д?лъ цеховому мастеру Ширяеву».
Панько Кулiш, спiвчуваючи хлопчикам, яких «батько або iнша яка влада вiддають у науку до ремiсникiв», писав:
«Права майстра над ними не мають нiяких окреслених меж; вони його повнi раби.
Як згадуе сам Шевченко, Ширяев «тримав постiйно трьох, а iнодi й бiльше невмивак у пiстрових халатах пiд назвою учнiв та, як треба було, ще наймав поденно й помiсячно вiд одного до десяти костромських селян – малярiв i склярiв, так що в своему цеху вiн був i мистецтвом i капiталом не останнiй майстер».
Ширяев, за свiдченням тих, хто його знав, був людиною скупою, «неотесаною i жорстокою». Його «злиденна молодiсть» минула в «брудi та скрутi», тож вiн уважав, що це звичайна дорога до добробуту, до свого мiсця в життi, до якого вiн насилу сам дiйшов. А тому учням своiм нiколи не давав спуску, не щадив iх, а тих, хто в чомусь винилися, охоче й жорстоко бив. Кажучи при цьому: «Мене не гладили по голiвцi, за що ж я буду когось гладити?».
У Ширяева Шевченко вчився росiйськоi мови – до того вiн ii чув лише од пана Енгельгардта та його гостей, тож знав якусь там обмежену кiлькiсть росiйських слiв та виразiв, а вже в Ширяева надолужив прогаяне. Та й жити в Петербурзi, не знаючи державноi мови iмперii, було собi ж на гiрше. Хутко опанувавши росiйську мову, Шевченко брав книги з бiблiотеки Ширяева i потай, ночами, при огарку свiчки читав.
А вже читаючи – бодай i прихватком, боячись, щоб його не заскочили при цьому, при кволому свiтлi чадного згарка, – Пушкiна, Шевченко просто раював – до поезii вiн iз малих лiт мав непереборний потяг.







