Тарас Шевченко: сто днів кохання

Пiд час одного iз звичайних своiх рисувальних «сеансiв» у Лiтньому саду звернув вiн на себе увагу якогось незнаного пана, що поцiкавився поглянути, як хлопець рисуе. У розмовi виявилося, що пан цей – мистець-маляр Іван Сошенко, учень Академii й земляк Шевченка, родом iз близького до Вiльшаноi й Керелiвки Богуслава, де Тарас, як ми знаемо, не раз бував. Сошенко якийсь час навiть жив у Вiльшанiй, де вчився у мистця-маляра С. Преволоцького. Земляк зацiкавився долею замурзаного малярського челядника i, поглянувши досвiдченим оком на його рисунки, одразу побачив, що хлопець мае здiбностi рисувальника».

Щоправда, згодом Іван Сошенко дещо iнакше розповiсть про свое перше знайомство з Шевченком.

«Коли я був у «гiпсових головах» чи, здаеться, уже в «фiгурах», разом зi мною малював брат дружини Ширяева, вiд якого я довiдався, що у швагера служить козачком мiй земляк Шевченко, про якого дещо чув ще у Вiльшанiй, будучи у свого першого вчителя Преволоцького. Я дуже просив родича Ширяева, щоб вiн прислав до мене Тараса на квартиру.

На другий день вiн з’явився до мене у такому виглядi: на ньому чуб засалений, полотняний халат, сорочка i штани з товстого домашнього полотна, якi були замазанi у фарбу, без шапки, босий i розхристаний».

Звiдтодi Тарас часто забiгав до Сошенка, гомонiли про се i те, а головно про малярськi справи, що обох найбiльше цiкавили та були сенсом iхнього тодiшнього життя. Розповiдав Тарас i про свое життя, минуле й теперiшне – безрадiсне iснування в ролi крiпака.

Тож нарiкав на свою долю гiрко та безнадiйно, лише мрiючи про волю, але не знаючи, як ii здобути. Сошенко мав вразливе серце, журився з його долi й почав задумуватись над тим, як би допомогти такому здiбному хлопцевi вирватися з неволi. Повiв Тараса до Євгена Гребiнки, прохав у нього ради.

Євген Гребiнка прожив мало – 36 годочкiв усього, – але встиг стiльки зробити, що iншим для цього знадобилось би чи не два життя.

Украiнський письменник, педагог, видавець народився на хуторi Убiжище Пирятинського повiту, що на Полтавщинi (тепер село Мар’янiвка Гребiнкiвського району) в сiм’i вiдставного штабс-ротмiстра Павла Гребiнки; початкову освiту здобув удома, потiм навчався в Нiжинськiй гiмназii вищих наук, де й почав писати вiршi та перекладав украiнською мовою поему Пушкiна «Полтава».

Перший друкований твiр його росiйською мовою «Рогдаев пир» з’явився на сторiнках «Украинского альманаха» в Харковi.

Служив у званнi обер-офiцера.