Тарас Шевченко: сто днів кохання

Подумавши, Тарас пригадав: неподалiк мешкав помiчник полiцмейстера Академii Соколов, на задньому дворi в якого були гуси.

– Чималi гуси, – шепнув Тарас художнику. – А крила якi в них! Як перемалюеш – за янгольськi зiйдуть.

Помiркувавши так i сяк, приятелi одного надвечiр’я проникли на заднiй двiр помiчника полiцмейстера i, пiдкравшись, накрили там найбiльшого гусака шинелею. А щоби вiн не здiйняв гвалту, мiцно затиснули йому дзьоба. Та й понесли свiй трофей до майстернi Петровського.

– Крила в нього i справдi видатнi, – радiв дорогою художник, як вони поверталися додому з гусаком.

Тарас нiс птаха, а Петровський поруч дрiботiв (вiн був маленький, з короткими ногами, тож не ходив, а дрiботiв), затискуючи гусаковi дзьоба, аби той, бува, не здiйняв обурливого гвалту, не зчинив тривоги…

Крила в нього i справдi виявилися чималi, i Петровський iх хутко перемалював – для вмiлого скiльки тоi роботи! І обое – i Петровський, i Шевченко – залишилися задоволенi: крила гусака, на iхне переконання, були схожими на янгольськi… (Щоправда, жодного янгола вони за свого життя не бачили, але були певнi, що гусячi крила схожi з янгольськими.

)

А от самого власника тих крил – чималого гусака – шкода було вiдпускати. Тим паче що i Петровський, i Шевченко вже який день голодували. Скiльки дармового м’яса! Не вагаючись, попрохали сторожа Академii мистецтв, i той зварив для них гусака в самоварi. (Звiсно, перед цим позбавивши його голови та обскубавши пiр’я.)

Звареного в самоварi гусака (дещо перепало i сторожу) як за себе кинули.

Лежали потiм ситi й задоволенi – ще нiколи iхнiй обiд не був таким щедрим i ситним… Ось тiльки непокоiла думка: а раптом помiчник полiцмейстера виявить пропажу в загородi для своiх гусей i якимось робом дiзнаеться хто гусака поцупив? Та й совiсть – нiколи не вдавалися до крадiжок – почала iх непокоiти. На щастя, трапилося так, що Шевченко щось там комусь намалював i отримав за роботу аж два рублi – одного рубля й вiднiс помiчнику полiцмейстера за викраденого в нього гусака. Помiчник полiцмейстера не розгнiвався, а навiть зрадiв: рубль за гусака – то була щедра плата…

Їхнiй вчитель Карл Брюллов весело смiявся, коли дiзнався про витiвку молодих художникiв. Подивився картину Петровського i янгола з крилами, зображеного на нiй, все ще смiючись, визнав «справжнiм». Особливо його крила. Щоправда, зауважив, що традицiйно янгола хоч i зображували у виглядi юнака, але для нього справжнiми янголами були, е та будуть жiнки.