Олена – вершниця зі списом

Много добра понаграбили,

Жили в дремучем лесу.

Сам Кудеяр из-под Киева

Вывез девицу-красу.

Господу Богу помолимся,

древнюю быль возвестим!

Так в Соловках нам рассказывал

инок честной Питирим.

Днём с полюбовницей тешился,

Ночью набеги творил.

Вдруг у разбойника лютого

Совесть Господь пробудил…

У поемi того ж Некрасова «Кому на Руси жить хорошо» Іонушка розповiдае про те, як уже немолодим Кудеяр подався в монахи, аби спокутувати своi грiхи. Йому порадили перепиляти ножичком дуб, i тодi грiхи його будуть вiдпущенi.

Розбiйник, який вирiшив покаятись, витратив роки й роки, щоб перепиляти ножичком товстелезний дуб. І все марно. Стоiть дуб. А якось польський шляхтич почав перед ним хвалитись, як вiн убивае та мучить своiх холопiв. Старий розбiйник не витримав i загнав нiж у серце пана – тiеi ж митi дуб упав, як перепиляний.

За право вважати Кудеяра «своiм» героем сперечаються Саратовська, Ростовська, Липецька, Белгородська i навiть Тамбовська областi Росii.

По Русi, а потiм i по Росii довго ходили легенди та передання, що знаменитий розбiйник Кудеяр був не простого роду, а… царського. Тому вiн i мав якiсь надприроднi якостi та здiбностi.

А щодо Георгiя, то Соломонiя запевняла, що вiн помер iще дитиною. Так вона заявила i посланцям Василiя III, якi приiздили в Суздаль розбирати те дивне дiло. І показала iм навiть гробницю в загальнiй усипальницi монастиря, де нiбито покоiвся ii син. І тут же почала кричати, що син ii, як виросте, то законно займе престол батька.

Загадкова гробниця «царського сина Георгiя» збереглася до наших днiв. Коли ii вiдкрили у 1934 р., то побачили, що замiсть дитини у гробику-колодi було поховано ляльку у хлопчачiй сорочечцi, загорнуту у тканину XVI ст. i пiдперезану пояском iз китицями. Звiдтодi й виникли двi версii.

Перша: нiякого сина у безплiдноi Соломонii не було. Друга: сорокадворiчна черниця, аби вiдомстити Василiю III (безплiдному), народила сина Георгiя вiд невiдомого чоловiка (вочевидь, вiд монаха) i, аби порятувати його вiд колишнього чоловiка, оголосила дитину померлою, насправдi ж передала ii на виховання якiйсь вiрнiй, але бездiтнiй сiмейнiй парi.

Чи не в кожнiй областi Росii добровольцi шукали слiди Кудеяра i де-не-де iх навiть знаходили. Хоча б у Рязанськiй областi ще у XVIII ст. знайшли розбiйницьке лiгво на березi рiчки Істри в урочищi Кам’янi Хрести (буцiм там виколупали камiнь з накресленим на ньому iм’ям Кудеяр).