Смерть Атея (збірник)

У ньому й минали його днi – не без хмелю, звiсно, при винi чоловiк! Час од часу вiн приносив у дiм амфору з вином i в спецiальнiй посудинi – кратерi – змiшував вино з водою – чисте вино споживали тiльки варвари. Раб-виночерпiй i подавав вино до столу. Вiн завжди був пiд хмелем, але так, щоб господарям це не впадало в око. Тож раби запобiгали перед ним – шануватимеш виночерпiя, дивись, як трапиться нагода, вiн i тобi тихцем налле кухлик, а то – свято для раба.

У дворi бiгала дiтлашня, народжена рабинями – напiвгола, брудна, але, як i всi дiти, галаслива та непосидюча.

Якщо молода рабиня впадала господарю в око, ключниця (а в неi був на те великий нюх) влаштовувала так, щоб господар непомiтно для господинi мiг переспати з рабинею. А втiм, господиня або знала про те, або здогадувалась – чоловiк ii був нестiйким до жiночого племенi, але уваги на тi грiшки не звертала. Рабиня (як i раб) – рiч, а ревнувати свого мужа до якоiсь там речi?.. Пхе, це не лише смiшно, а й недостойно вiльноi жiнки. От коли б чоловiк зраджував ii з вiльнонародженими, тодi б господиня здiйняла гвалт. Тож ключниця, щоб утримувати прихильнiсть свого пана, постiйно водила до нього рабинь, i в дворi час од часу з’являлися нiчиi дiти. Інодi, як вони спиналися на ноги, iх кликали погратися з хазяйськими дiтьми, якщо тим набридали iграшки й вони надто вередували, потребуючи нових розваг, iнодi ж – особливо гарненьких хлопчикiв – стригли, намащували пахучими мастилами, зодягали в чистенькi хiтончики, i вони подавали хазяйським гостям вина на банкетах чи, зустрiчаючи iх, мили iм ноги… Виростали дiти рабинь без догляду, як щенята. А втiм, жити iм чи не жити – це залежало вiд панськоi волi. Якщо господар (i одночасно батько новонародженоi дитини вiд рабинi) вважав, що йому вигiднiше купити дорослого раба, анiж чекати, доки той виросте з немовляти, i витрачати на це час та харчi, то новонароджених просто топили, як топлять нiкому не потрiбних щенят. І нiхто – нi люди, нi закон, нi боги – не вважали це якимось злочином чи бодай аморальнiстю. Та й господар, на випадок чого, мiг вiдмовитись вiд свого батькiвства, заявивши, що з розпусною рабинею переспав такий же розпусний раб. Хоча насправдi раби-чоловiки не мали анiякого доступу до рабинь – за цим суворо слiдкували, i коли б щось подiбне трапилось, то винуватця негайно б вiддали на державнi рудники, звiдки вороття не було.

Минали днi за днями, гiдрофор Скут своечасно забезпечував панський дiм водою i виконував безлiч iнших робiт.