Смерть Атея (збірник)

Тут i мiсцевi, i приiжджi, останнi вирушали в дорогу ще затемна, серед ночi. Селяни з Аттики гнали поперед себе кiз, котрi без угаву мекали, iншi несли на палицях зайцiв, прив’язаних за вуха, чи дроздiв з простромленими у дзьоби пiр’iнами. Рибалки несли в корзинах своi улови – тунцiв, морських вугрiв та iншу рибу. Гендлярi несли огiрки, гранати, часник, рiзнi овочi та фрукти, прянощi, вина, в’язки бубликiв… Чим ближче до базару, тим тiснiше й гамiрливiше на вулицях. Проминувши колони, що були прикрашенi статуями вiдомих мужiв, люд безконечними потоками вливаеться на базарну площу, що й без того вже переповнена.

Шум i гамiр оглушливi – базар е базар, i без крику, галасу та штовханини вiн аж нiяк не може обiйтися. Мiж базаровими нишпорять агораноми – базарнi наглядачi, котрi пильнують порядок. Все, що продаеться, знаходиться тiльки у спецiально вiдведених мiсцях для того чи iншого товару. В одних рядах продають хлiб, сир, масло, в iнших овочi та фрукти, у третiх верещать поросята, мекають кози, бекають вiвцi, далi кролi, за ними – виноград, медовi соти, ще в iнших мiсцях можна найняти для приготування обiду досвiдчених кухарiв, а щоб добре iлося й пилося – танцiвниць, якщо немае своiх. Торгували просто неба i лише зрiдка в маленьких будках, сплетених з очерету, – iх неодмiнно прибирали пiсля полудня. Навколо площi – ятки перукарiв, парфумерiв, шорникiв, виноторгiвцiв. За ними – рiзнi майстернi. А за особливим столом сидiли мiняйли (iх називали транедзiтами) i розмiнювали грошi як афiнянам, так i приiжджим, у тiм числi й iноземцям. А на горбi Колона вiльнi люди рiзних фахiв, котрi бажали знайти роботу, бодай на день чи хоч на кiлька годин, пропонували своi послуги. Базар не затихав i на мить, прибував все новий i новий люд, там i тут метушилися раби з голеними головами, миготiли воiни в шоломах, любителiв рiзних видовиськ запрошували до себе заклинателi змiй, дресирувальники тварин, жонглери…

Та ось чулися удари в дзвiн, базар вмить оживав i плив в одному напрямку – у тi ряди, де торгували рибою.

Удари у дзвiн означали, що на базар привезли свiжу рибу. А риба – улюблена iжа афiнян, купували ii багато й охоче. А хто не купував, той просто штовхався в юрбi рибних рядiв… Розповiдали, що в одного афiнського фiлософа, котрий жив неподалiк базару, зiбралися мудрецi. Розмова тривала некваплива, спокiйна, все на вiчнi фiлософськi теми. Та ось зненацька почувся удар у дзвiн, що означав: увага, на базар щойно привезли свiжу рибу.