Ваші пальці пахнуть ладаном

Довгов’язий солдат, який негадано з’явився в квартирi Вiри Холодноi, теж був з фронту…

– Так що той… чорт принiс санiтара, – доповiла Глашка господинi.

– По-перше, скiльки тобi казати, Глашо, щоб ти так не висловлювалася у моiй присутностi, i взагалi у моему домi (Глашка винувато розвела дебелими руками iз закачаними по лiктi рукавами: що, мовляв, вдiеш, як зiрвалося з язика), нечистих не згадувала бiльше, а по-друге: який… санiтар? Звiдки… санiтар? Чому в мiй дiм прийшов якийсь там… санiтар?

– Звiдки вiн, я не знаю, але казав, що з поiзда, – подивувалася «старша, куди пошлють» господинi, що та не може збагнути таких простих речей.

– Я маю на увазi, з якого вiн… поiзда? – вже почала дратуватися господиня.

– Коли санiтар, то з санiтарного поiзда, вестимо, – кухарка вжила росiйське слово, хоч зазвичай, будучи родом з Полтави, розмовляла в домi Холодних, як вона сама казала, «тiко по-нашому», себто по-полтавському, i додала, як про щось вiдоме всьому свiтовi: – Якщо санiтар военний, то знать, i прибув вiн iз военного поiзда, яким ото перевозять больних.

– Менi ще тiльки санiтарного поiзда не вистачало! Чого йому треба?

Глашка подумала-подумала i щиросердо зiзналася:

– А дiдько його вiдае! Вiн менi не доповiдав. Тiко сказав: хочу, каже, бачити госпожу Холодну Вiру Василiвну. А коли людинi чого забандюриться… Не iнакше, як ваш, Вiро Василiвно, ще один той… воздихатель.

– Гла-ашко?!.

– Тю! Та що я таке сказала? У вас же оцих самих, як iх… поклонникiв пiв-Москви набереться – якщо не бiльше!

– Гаразд, запроси того, як ти кажеш, воздихателя iз санiтарного поiзда. У мене усякi поклонники, тiльки з санiтарного поiзда ще не було.

– A тепера, знацця, будуть.

– Я вже стомилася з тобою балакати! Проси гостя до вiтальнi. А я зараз вийду. Тiльки щось менi неспокiйно на душi.

– Який? – насторожилась Глашка, яка вважала себе вiдгадьком снiв – i простих, i навiть вiщих.

– Ластiвочка у вiконце билася. А ще тато, як була маленькою i ми жили у Полтавi, бувало, казав, що це…

– Хi-i!!. Точно! – кухарка посмiла перебити свою господиню. – Я сама з Полтави, звiдки ваш батечко, Вiро Василiвно, взяв мене ще малою, дак пiдтверджую: такий сон значить вiщуе якiсь вiстi.