Золота осінь Гетьманщини

Наталя Брасова – великий князь Михайло Романов, Анна Ахматова – Амадео Модiльянi, Фелiца Бауер – Франц Кафка, Лiля Брiк – Володимир Маяковський, Тетяна Гливенко – Дмитро Шостакович, Олена Нюренберг – Михайло Булгаков, Клара Петаччi – Бенiто Муссолiнi, Вiра Бунiна-Муромцева – Іван Бунiн, Маргарита Коненкова – Альберт Ейнштейн, Валентина Серова – Костянтин Симонов, Тетяна Окуневська – Йосип Броз Тiто…

Серед цих пристрасних кохань – часто трагiчних – i вони: Марiя Гамiльтон i Петро I. Хоч у Петра – повторiмося – таких коханок було та було, але до подiбного видання чомусь у ролi найзвабливiшоi коханки потрапила лише вона – Марiя Гамiльтон…

Предки ii походили з давнього шотландського роду Гамiльтонiв, якi ще за царя Івана Грозного перебралися до Росii, навiть знайшли при царському дворi посади.

Коли Марiя народилася – невiдомо, але при дворi Петра вона вигулькнула в 1709 р. – iй тодi було близько п’ятнадцяти рокiв. І вона вже почала квiтнути всiма жiночими звабами, але вибирати собi супутника життя не квапилася. Потрiбен був не перший-лiпший, а красивий, кращий iз кращих, такий, який мiг би забезпечити iй небiдне життя.

Спершу вона впала в око царицi Катеринi Олексiiвнi, i та взяла ii до собi фрейлiною. Струнка, вродлива дiвчина всiм, iз ким знайомилась, одразу ж подобалась. Була Марiя невгамовною, вдачi веселоi та жвавоi.

До всього ж вона вдалася хитрою, проникливою i далекоглядною. Нiчого просто так не робила, а лише з прицiлом на вигоду i подальшi блага.

Вважаеться, що саме цi якостi i допомогли затiяти небезпечну авантюру: рiшуче сподобатися царевi й набитися в його любаски, себто шмигнути в його постiль. А вже там вона постаралася! Так постаралася, що невдовзi Петро побачив у нiй «такие дарования, на которые не мог воззреть без вожделения». Так Марiя стала коханкою росiйського царя, i вiн негайно увiв ii «в постельний реестр», список особистих коханок.

З перших днiв – чи то пак ночей, – цар мiг насолодитися новою фавориткою, а пристрасть, що спалахнула в ньому, вже не давала йому спокою нi вдень нi вночi, i вiн був тiльки з нею, на якийсь час навiть махнувши рукою на державнi справи.

І забув, ясна рiч, про законну жону. Щасливо забув. Чому щасливо? А тому, що забув про дружину, а пам’ятав лише коханку, i вiд цього почувався як нiколи щасливим.

Такою ж щасливою була у тi днi й Марiя Гамiльтон. Ось тiльки щастя ii виявилось недовгим. Щоб не сказати – куцим.