На нашем сайте вы можете читать онлайн «100 днів полону, або Позивний «911»». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
100 днів полону, або Позивний «911»

Автор
Дата выхода
30 июня 2016
Краткое содержание книги 100 днів полону, або Позивний «911», аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению 100 днів полону, або Позивний «911». Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валерій Макеєв) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книга-сповідь волонтера, який пройшов воєнний Схід України й опинився за ґратами у підвалі, де не діють жодні закони і правила, а все будується винятково на людських стосунках. Це документальна розповідь про паралельний вимір, який існує в нашому світі за кілька сотень кілометрів. Жорстокі ополченці, російські десантники, психологічні допити, приниження, катування – мало хто після цього виживає. Але він вижив і… написав про це. Дискусійно, суперечливо, нетипово, але чесно.
Видання для тих, хто хоче жити у власній щасливій країні
100 днів полону, або Позивний «911» читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу 100 днів полону, або Позивний «911» без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Жiнка виходить з будинку й мелодiйною украiнською: «Хлопчики, а ви тут надовго?». Думаю, який же це «Восток»? Простояли там годин двi – йшов мiнометний обстрiл. Вiйськовi сказали, що може проскочимо.
Головне: спочатку дiстатися залiзничного насипу, а потiм пропустити поворот. «А то можете в’iхати на блокпост чеченцiв при Ювiлейному». Так i поiхали в повному туманi вiд бруду й пилюки, покладаючись скорiше на iнтуiцiю, анiж на здоровий глузд i чiткий прорахунок власних дiй. Інтуiцiя слово iншомовне, i ми, слов’яни, ототожнюемо його з бiльш зрозумiлим для нас бiльш точним вiдповiдником – «авось».
Вiзуальний контакт iз машиною супроводу не був стабiльним. Щоб визначити напрямок руху, слiд було притишити хiд, вийти iз пиловоi завiси i за вектором руху рукотворного торнадо, яке лишала за собою «Нива», зрозумiти, куди ж рухатися далi.
Ключове перехрестя, як часто бувае, з’явилося несподiвано, й оскiльки нас попереджали «дивiться не промахнiться», виникло питання, на яке не знаходили вiдповiдi. Так, це було перехрестя життя: в одну сторону дорога йшла на блокпост чеченцiв, в iншу – наш шлях… Але в обох напрямках стовпом стояла пилюка вiд руху авто.
У кожного своя дорога… Яка з них наша?
Стоiмо. Хвилин за десять повернулось авто супроводу, що iхало попереду: «Добре, що зачекали. Жартують: як казав Штiрлiц, «Выдержка – обратная сторона стремительности!».
Урештi-решт, прибули до Лутугиного. Одразу розвантажили гуманiтарку для мiсцевого роддому. Вiдкрили дверi багажного вiддiлення – кiлограмiв 20 пiску злетiло.
Лутугине
Вiйна – це нещастя у збiльшеному масштабi
Іеремiя Бентам
Перше, що впало в очi при в’iздi в Лутугине 15 серпня (через день, як туди увiйшли нашi вiйська), не рахуючи величезних руйнувань, це декiлька груп п’яних украiнських воякiв. Коли бiля будiвлi райадмiнiстрацii я зупинився i спробував присоромити, поговорити з однiею такою компанiею, мовляв, хлопцi, ви навiть не уявляете, яка кiлькiсть людей з усього свiту пiдтримуе вас, вважае справжнiми героями, а герою не личить бути пияком, то мало не пошкодував про свою затiю.
У Лутугиному я був уперше в життi. Гарне мiстечко. Трубний завод, единий у Європi. Був. Швидше за все, вiдновленню не пiдлягае. А того дня – 15 серпня – мiсто не було готовим до прийому туристiв та гостей. Воно взагалi нi до чого не було готовим.




