Тигролови

Юнак у френчi лiниво подивився знизу вгору i спокiйно взявся знову до пляшки:

– Пробачте, ви до мене?

– Так, до вас!

– Я вас слухаю…

– Следуйте за мной! – повторила тюбетейка з притиском, засовуючи руку в кишеню.

– Ого… Чи правильно я вас зрозумiв i чи правильно – чи туди ви втрапили?

– Мовчать! – гримнув нагло гiсть у тюбетейцi.

Другий пiдiйшов i став поруч, посмiхаючись i прудко бiгаючи очима по компанii та по салону.

– Мовчать!.. – повторив перший погрозливо. – Слухать, коли приказують! Ви заарештованi! Следуйте за мной…

– По-перше – я ще не заарештований.

По-друге – я не збираюсь поки нiкуди «следовать». А по-трете – то ми ще подивимось, хто i куди буде зараз «следовать»… – Юнак помалу звiвся i, стиснувши щелепи, став, пристукуючи обцасом та спершись на спинку стiльця рукою:

– Слухай-но… Ти… Чи я п’яний, чи ти п’яний? Чи я осел, чи ти… Ану – вашi документи?!! – раптом випалив вiн до обох зразу. – Ордер на арешт?… Будь ласка, ордер на арешт?!!

– Прошу… – І гiсть у тюбетейцi вийняв з кишенi пiстоля й пiднiс його арештованому до носа: – Ось ордер на арешт.

– Браво! – скривився зневажливо юнак. – Але дурню ти! То фальшивий ордер. Такий самий ордер i я маю, прошу, ось… – i одвернувши полу френча, зухвало поляпав рукою по кобурi, що висiла з пiстолем на пасi ззаду.

Вмить його пiдбито пiд руку. Завернуто руки методом джiу-джитсу за спину… Але юнак видерся, поваливши стiльцi i збивши з нiг одного з напасникiв.

По короткiй, але завзятiй боротьбi його знову скрутили, роззброiли… Наробили матюкнi i лементу на повен салон-вагон. Переляканi кельнери товпилися в дверях.

У цей час звiвся майор i ступив два кроки:

– В чiм справа, граждане?!

Один з тих, що в тюбетейках, пiдлетiв до майора, виструнчився i вiдрапортував щось пошепки…

В майора полiзли очi на лоба.

– Многогрiшний?!!

– Так… – i подав якiсь шпаргалки, фотосвiтлини. Майор навiть не глянув на те все, одвiвши рукою. Вiн протер очi, постукав долонею по лобi i враз люто крiзь зуби вилаявся.

Прошипiв страшну лайку осатанiло. Але опанував себе i спокiйно та суворо до тюбетейки:

– Звiльнiть… Це ж не той, не вiн… Я того знаю особисто… – Пауза. – О, я того добре знаю…

Тюбетейка вагалася. Тодi майор з притиском, але тихо:

– Що вам наказано?! І взагалi раджу бути пильнiшими. Хiба вам повилазило?… Пересвiдчiться в документах, а тодi подасте своему начальниковi рапорт.