На нашем сайте вы можете читать онлайн «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
Краткое содержание книги Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Василь Земляк) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ту нiч вони змарнували на гойдалцi, потiм, як за часiв Перуна, стрибали через вогнище. Лук’ян спалив тiеi ночi своi штани, i взагалi тодi ще i гадки не малося про скарб. Тож сидiли пiд хатою, бентежнi, урочистi, сповненi суму й надiй. Перший озвався Явтухiв пiвень, далi засвiдчили пiвнiч вавилонськi дiдугани десь на горi, а тодi вже прокинувся iхнiй (либонь, далося взнаки те, що напередоднi Данько приголомшив його цiпом). Брати знялися i пiшли до грушi, що стiльки рокiв була улюбленим мiсцем усiляких родинних та парубоцьких учт i збiговиськ.
Що глибше вкопувалися, то менше вiри лишалось у кожного, а тут ще траплялися раз по раз струхлявiлi цурпалки – то було корiння, порубане до них. Данько хапав його, розглядав, чи воно, бува, не свiже, навiть нюхав навiщось i примовляв: «Злегковажив наш батечко, злегковажив, трясця його матерi. Все пропало, Лук’яню, тут уже побували до нас з тобою…» – «То Явтух, то Явтух, – трагiчно шепотiв Лук’яньо. – Ти ж бачиш, що в нього все як з води». – «А поготiв хлопчики», – зажартував Данько, натякаючи на свою причетнiсть до Явтухових синiв.
– Що там? – стрепенувся Данько, зачувши скрегiт заступа об залiзо. Сам вiн орудував сокирою, пiдсiкав корiння.
Лук’яньо прошепотiв напiвпобожно:
– Іржа. Але то ще не благородний метал.
Далi були такi делiкатнi, чемнi, обережнi, наче те, чого вони ще не мали, було живе, з ногами, руками, очима, поки що заплющеними, i з грудьми, якi вже дихали пiд землею.
– Обережно, Лук’яню, не колупни до живого…
Ще нiколи не любив вiн свого братика так нiжно, як у цi хвилини. Данько засiк сокиру в корiнь i взявся розгрiбати землю руками.





