Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Шевченка виступае образ поета-революцiонера, який усе свое життя присвятив боротьбi за соцiальне i нацiональне визволення украiнського народу, поета, чие серце горiло незгасною любов’ю до знедолених братiв-слов’ян, до всього людства.

Широко вiдзначила ювiлейну дату Шевченка польська преса. Крiм статей оглядового характеру, надруковано ряд матерiалiв про взаемини Т. Г. Шевченка з польськими революцiонерами i культурними дiячами, розвiдки про його лiтературну та малярську спадщину, про значення творчостi поета у змiцненнi культурних зв’язкiв двох братнiх народiв.

Грунтовну статтю про Тараса Шевченка вмiстила газета «Trybuna ludu» в номерi за 10 березня 1961 р.[104 - Якщо стаття була надрукована в 1961 р., то далi вказуватиметься тiльки число i мiсяць ii появи (для газет) i номер (для журналу).]. Автор – С. Квецiнська змалювала важкий життевий шлях Т. Г. Шевченка, пiдкресливши велике значення поета в iсторii украiнськоi лiтератури. «Небагатьом митцям життя кидало пiд ноги такi колоди, як Шевченковi.

І тiльки завдяки винятковому пориву до творчостi, велетенськiй силi i великiй стiйкостi, Т. Г. Шевченко, наперекiр рiзним перешкодам, не перестав писати… зумiв створити велику украiнську поезiю», – стверджуеться в цiй статтi.

Цiннi матерiали про Т. Г. Шевченка з’явилися в багатьох польських лiтературних i громадсько-полiтичних газетах i журналах, в украiнському тижневику «Наше слово» (Варшава) та в iнших виданнях. Польсько-радянський iнститут у Варшавi видав брошуру «Taras Szewczenko.

Zycie i tworczosc» (вибранi бiблiографiчнi матерiали).

Польский лiтературознавець М. Якубець – дослiдник творчостi Шевченка

Польський славiст професор Мар’ян Якубець виступив з грунтовною статтею «Про поезiю Тараса Шевченка» (газ. «Zycie literackie», 16.IV), в основу якоi покладено його доповiдь, виголошену на семiнарi, що вiдбувся 17 березня 1961 р. у Варшавi, в Польсько-радянському iнститутi.

Мар’ян Якубець вважае, що поезiя Т. Г. Шевченка е «одним з найцiкавiших i найоригiнальнiших явищ у свiтовiй лiтературi ХІХ ст.

У цiй лiтературi вона посiдае окреме й виняткове мiсце не тiльки тому, що це був перший, незвичайний за своею силою голос народу, який тiльки почав формувати свою новiтню лiтературу, а й тому, що ця поезiя була единим у своему родi втiленням iдеi народностi».

Автор статтi висловлюе думки про характер романтизму раннiх вiршiв Т. Г. Шевченка, про фольклорну основу його творчостi.