Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Шевченко черпав iх iз самого дна украiнськоi душi, а та украiнська душа в спiльнiм iсторичнiм життi украiнського народу довгi вiки, вiд Святослава аж до Шевченка, вмiла на основi традицiй поколiнь сформувати свою одну народну думку, одну релiгiю, своi специфiчнi побажання, своi найвищi етичнi, культурнi та полiтичнi iдеали – вiдмiннi вiд iнших i тiльки iй питомi».

Навряд чи треба спростовувати це твердження. По-перше, чи можемо ми уявити собi якусь «украiнську душу», незмiнну вiд Святослава до Шевченка? Ми не заперечуемо iдеi нацiонального характеру, але цей характер в нашiй уявi не е чимось незмiнним протягом багатьох столiть.

А по-друге, жодна нацiональнiсть не живе i не зростае в цiлковитiй iзольованостi вiд iнших народiв, i не бувае якоюсь «рiччю в собi», якiй «нiде анi взору, анi пари не найти». А коли б це було – вона справдi була б позбавлена свiтовоi цiнностi.

Наскiльки розумнiше писав росiйський критик Добролюбов у вiдомому вiдзивi на вихiд «Кобзаря»: твори Шевченка, «будучи народно-украинскими, понятны и близки, однако, каждому, кто не извратил в себе лучшие человеческие инстинкты»[91 - Н.

А. Добролюбов. Собрание сочинений: в 3 т. Т. 3. М., 1952. С. 543.].

Наукове розумiння провiдних iдей у творчостi Шевченка

Тi ж самi украiнськi нацiоналiсти аж до наших днiв намагаються довести, що «основне (а мабуть, i едине) в Шевченковi – iдея боротьби за визволення i незалежнiсть украiнськоi нацii. Проте, досить прочитати Шевченка, щоб побачити, що це не основне в його творчостi, коли брати всю творчiсть в ii повному обсязi.

Взагалi треба дуже обережно ставитись до основних iдей будь-якого поета. Поет – людина, що розвиваеться, змiнюеться, зростае. І на прикладi Шевченка це легко бачити.

Шевченко починав з iдеi Украiни, як чогось нацiонально окремого вiд iнших народiв. Шевченко прийшов до визнання едностi iнтересiв усiх поневолених мас. На перших кроках творчостi муза його була звернена до минулого:

Було колись добре жити

На тiй Украiнi…

Було колись – панували,

Та бiльше не будем…

У Киевi на Подолi

Братерськая наша воля

Без холопа i без пана

Сама собi у жупанi

Розвернулася весела…

На початку своеi творчостi Шевченко ще не усвiдомлював iдеi класовоi боротьби.

Навiть у «Гайдамаках» вiн вважав, що шляхта i хлопи по сутi «того ж батька дiти». Проте неправомочнiсть цiеi думки згодом стала для нього ясною. Свiт розколовся для нього на два табори.