Нестор Махно

З’iзд вирiшив не пiддаватися закликам вiйськового повстання проти влади, тому що повалення влади покликало в життя iншу владу – не кращу, а, найпевнiше, гiршу. З’iзд вирiшив домагатися волi в межах iснуючоi червоноi системи: створювати вiльнi громади та економiчнi спiлки, соцiалiзуючи пiдприемства. Батько на з’iздi тримався в тiнi вiд полiтичних баталiй i прагнув утримати повстанцiв вiд повстання проти Радянськоi влади, пропонуючи гасло: «Іти окремо, бити разом!» Але начдив Дибенко заборонив з’iзд як «…вiдверто контрреволюцiйний», вимагаючи розпустити махновську раду i припинити анархiстську пропаганду.

Вiн попереджав, що органiзатори з’iзду будуть оголошенi поза законом.

4—9 квiтня 1919 р. бiлий 3-й кiнний Кубанський корпус генерала Шкуро (2 тис. шабель) розбив частини 8-i та 13-i радянських армiй Пiвденного фронту бiля Юзiвки. Сусiдня з махновцями 9-та дивiзiя 13-i армii в панiцi втекла з позицiй, оголивши лiвий фланг махновськоi бригади, що залишилася на фронтi. Кiннота Шкуро прорвалася у тил махновцям, захопивши Волноваху та Марiуполь.

Опинившись перед загрозою повного оточення та знищення, махновцi вiдступили на 25 верст.

Г. Сокольников, член РВР Пiвденного фронту, в телеграмi Ленiну та Раковському пропонував прибрати Махна, «чий престиж похитнувся». Вiн бажав перекласти провину за вiдступ на махновцiв. Резолюцiя Ленiна на цю телеграму була промовиста: «Треба пiдтримати». М. Подвойський – голова Вищоi радянськоi вiйськовоi iнспекцii – рекомендував вiддати пiд суд Ревтрибуналу «за бандитизм i контрреволюцiю» Махна та його командирiв.

Харкiвськi «Известия» в статтi «Геть махновщину!» вiдзначали, що «незаконний» гуляйпiльський з’iзд вiдзначався «…ганебною, нестримною агiтацiею проти радянськоi влади». Закiнчувалася ця публiкацiя думкою, що «…неподобствам, якi чиняться в царствi Махна, мае бути покладено край».

У телеграмах до Центру Дибенко запропонував спрямувати надiйнi частини радянськоi армii до Гуляйполя, захопити Махна та його штаб, махновцiв роззброiти та розформувати «…навiть iз боем, коли буде потреба».

На 24 квiтня Дибенко спланував убивство Махна, викликавши його до свого штабу на нараду. Антонов-Овсiенко заборонив Дибенковi вдаватися до терору i втручатися у справи Махна, а махновська контррозвiдка попередила Махна, щоб вiн не iхав до штабу.

28 квiтня махновцi вибили бiлих з Марiуполя та Волновахи, наблизившись до Юзiвки та Таганрога.