Прокляті рубіни. Книга друга. Кольє Магдаліни

Крекнувши, вiн знепритомнiв i лантухом звалився на кам'яну пiдлогу.

– Чи не сильно ти йому приклав? – поцiкавився у напарника, що ховав пiстолет в кобуру, валлонец.

– Нi. Тиждень походить з перев'язаною макiтрою i все буде гаразд. Дiставай ключ.

Товстун нахилився й вiдчепивши з пояса ланцюжок з ключем вставив його в замкову щiлину. Його напарник зробив те ж саме зi своiм. Одночасно вони повернули ключi за годинниковою стрiлкою. Клацнув замок i дверцята вiдчинилися. Товстун спритно вiдкрив контейнер.

Його напарник дiстав з сейфа двi невеликих прямокутних коробки з сiрого пластика. Вiдiгнувши край однiеi з коробок, вiн зазирнув усередину.

– Вони Рафiк.

Кинувши коробки до контейнера, пристав зачинив дверцята сейфу. Витягнувши ключi, чоловiки перейшли трохи вбiк. Молодий дiстав з кишенi цидулку. Звiряючись iз записами, вiн почав вводити код на наступному пультi. Вставивши ключi, вони повторили операцiю. Так чоловiки розкрили ще п'ять сейфiв, переклавши iх вмiст до контейнера.

– Все! Йдемо.

Схилившись над полiцiантом, чоловiки пiдхопили його пiд пахви та потягли проходом до гратчастоi дверi. Там вони насилу поставили його на ноги. Молодий набрав на замку код i доклав великий палець правоi руки непритомного полiцiанта до сенсорного датчика. Пискнувши, електронний замок клацнув i дверi вiдiйшли в бiк. Обперши полiцiанта лобом у стiну, пристави залишили його там стояти, а самi швидко вийшли в коридор. Дверi зачинилися. Тiеi ж митi почувся глухий звук падiння тiла.

Дiйшовши до лiфтовоi шахти, пристави пiднялися на перший поверх i безперешкодно залишили будiвлю штаб-квартири кримiнальноi полiцii. Сiвши в автомобiль, старший рiзко видихнув.

– Поiхали! Тiльки не жени заради Пресвятоi Дiви Марii, а то спалимося.

Плавно рушивши з мiсця, автомобiль з наклейками судовоi виконавчоi служби, влився в потiк транспорту i попрямував до найближчого мосту через Сену.

Роздiл другий

Тюрма Пуассi, округ Сен-Жермен-ан-Ле, Францiя, березень 2015 року

Сiрi металевi дверi, що вели до загального дворику для прогулянок, розчинилися перед ув'язненим № 25-222 / 8-FR.

Чоловiк, тримаючи руки за спиною, ступив з вузького коридору на майданчик. Заплющивши очi вiд яскравого весняного сонця, вiн не поспiшаючи пiдiйшов до двох рядкiв пластикових лавок, що стояли уздовж стiни. Пройшовши мiж лавками, ув’язнений сiв на найвiддаленiшу вiд огорожi спортивного майданчика.