Прокляті рубіни. Книга друга. Кольє Магдаліни

Я теж повинен на щось жити.

– Менi потрiбно зателефонувати, Родрiгесе.

– Прошу мсье.

Невловимим рухом Родрiгес витяг з кишенi тюремних штанiв мобiльний телефон. Взявши апарат, чоловiк швидко набрав номер. Пiднiсши до вуха телефон, вiн почув кiлька гудкiв. Потiм щось клацнуло i приемний жiночий голос вiдповiв: – Брокерська контора Грейс Мiтчiнг. Чим я можу вам допомогти?

– Це мсье Монтель 12Бi42Ікс.

– Рада знову чути вас мсье Монтель.

– Передайте будь ласка мiстеровi Мiтчiнгу, що я бажаю зробити ставки на суму в 200 евро.

Чотири ставки по 50 евро кожна, на…, – вiн почав перераховувати назви i дати футбольних матчiв, шахових турнiрiв та боксерських поединкiв.

– Пiдтвердьте замовлення.

– Пiдтверджую.

Чоловiк забрав телефон вiд вуха i миттево набрав кiлька цифр. Його спiврозмовник, навiть оком не встиг моргнути, як чоловiк продовжив розмову.

– Замовлення пiдтверджене. Дякую, що знову скористалися нашими послугами мсье Монтель. Бажаю вам виграти, – пролунав у динамцi все той же жiночий голос.

Ув'язнений № 25-222 / 8-FR вiдключив зв'язок, i повернув телефон Родрiгесу.

– Протягом пiвгодини грошi надiйдуть на рахунки.

– Чудово. З тобою приемно мати справу. Щось ще потрiбне?

– Так. Ось список книг, – чоловiк простягнув iспанцевi аркуш. – І ще одне. Нехай твоi люди не сунуть свого носа, куди iм не слiд.

– Це ти за тi двi пластиковi коробки? Можеш не перейматися через це. Вони тiльки переконалися, що взяли саме те про що ти нас просив.

Товар вiдправлений за вказаною адресою.

– Дякую Родрiгесе.

– Радий спiвпрацi. Покурити не хочеш? Я пригощаю, – iспанець дiстав з кишенi куртки заряджену марихуаною цигарку.

– Нi. Дякую. Ти ж знаеш, я цим не захоплююся.

– Дивнi ви люди – шпигуни. На вигляд так ти звичайний бухгалтер. А показав себе не аби, як. Не боiшся, що марокканцi помстяться?

– Ти ж мене попередиш? Я буду готовий, – посмiхнувся чоловiк.

– Звичайно. Я повинен берегти такого клiента. Нам з тобою тут ще довго жити.

– Ну, це, як подивитися…

– Ти зiбрався померти?

– Все у волi Господа нашого, Родрiгесе, нам цього знати, не дано…

З коридору на майданчик вийшли двое охоронцiв. Один з них пильно подивився на в'язня № 25-222 / 8-FR i кивнув йому, запрошуючи слiдувати за собою. Чоловiк пiдвiвся i склавши руки за спиною пiшов до охоронцiв.

– Поводься добре амiго! – крикнув йому вслiд Родрiгес. – Ігри на свiжому повiтрi подовжують життя.