Одіссея практиканта

Колеги моi, давно вже втративши самовпевненiсть, розмiрковували: чи все ж почекати обiцяних пiсля другоi години ночi розкладушок прямо в вестибюлi, чи якось дiставшись до вокзалу, переночувати на лавах залу очiкування. Вiктор, трохи пом'явшись, сказав:

– Взагалi-то в мене е де переночувати, але вести туди всiх вас я не можу, самi розумiете…

Едiк, збивши непокiрну чуприну, теж промовив, якось загадково i трохи з жалем поглянувши на мене:

– Так у мене тут теж «номер» у мiстi е, де мiг би притулитись, але теж одномiсний…

– Так ви що, з-за мене отут з тим «Золотим ключиком» стовбичите?

– Ага! – хором вiдгукнулись Вiктор з Едiком.

 – Прямо, як тi персонажi з мультику» Двое из ларца, одинаковых с лица», – подумалось менi.

– То вiдправляйтесь, не муляйте очi, а «Золотий ключик» ми для iншоi мети пристосуемо… Ну, хоч би, щоб познайомитись…

Колеги знову перезирнулись.

– Так ми ж, наче, за тебе, студент, вiдповiдаемо, якось нерiшуче промовив Вiктор.

– А я думаю, нам хвилюватися нема чого.

 – Якось з полегшенням сказав Едiк. – Бачиш, як вiн зрiло, щодо «Золотого ключика» запропонував? Значить в ситуацii розбираеться, в халепу не вскочить, а ранком зустрiнемось, та й поiдемо далi.

– Ти, Едiк, завжди був егоiстом, – радiсно i теж з полегшенням сказав Вiктор. І до мене:

– То що, ми пiшли?

– О, а ви ще тут? – «здивувався» я. – Ми ж, наче, вже домовились!

– Ну, тодi бувай, на добранiч!

– І вам добре виспатись!

Хлопцi пiшли, а я трохи повештавшись по вестибюлю, вийшов на ганок готелю.

Повз готель проходив наряд мiлiцii, мiлiцiонер i, як тодi було заведено, з два дружинника. Я витяг сигарету з пачки BONDу, яку перед вильотом з великими складностями добув «для представництва», клацнув запальничкою, раз, вдруге, втрете… Батькова безвiдмовна, ще фронтова, запальничка, але бензин скiнчився…

– Не хоче? Поцiкавився мiлiцiонер, пiдходячи ближче. – А от у мене сiрники е, а сигарети скiнчились…

– «Нет в мире совершенства», вiдповiв я словами Екзюперi i сумно похитав головою.

– То може якось виправимо ситуацiю? – засмiявся мiлiцiонер, простягаючи менi сiрники. Я запалив сигарету, випустив клуб диму i простягаючи сiрники i пачку дорогоцiнного BONDу мiлiцiонеру сказав:

– Навряд.

– Чому? – Запалюючи й собi сигарету спитав мiлiцiонер.

– Чому? Та тому, що приiхав я до вас, наладку автоматики на вашому винзаводi робити, а ви мене он як зустрiчаете, маю тепер от тут на сходах ночувати.