Шлях Богомола. Імператор повені

Природнi запахи iхньоi плотi були приемними, а голоси – мелодiйними. Всiх iх еднала незрима та неозначена сила, що виходила з юних тiл. Якби на ритуалi опинився чоловiк, вiн би вiдчув цю силу як непереборну хiть, хоча сутнiсть-вастуа ii була незмiрно глибшою за енергii статевого потягу.

Й цього ранку все було як завжди.

Жриць богинi наповнювали священний дрож i священна радiсть. Дрожем iхнi тiла вiдкликались на вастуа наречених, пiдтверджуючи, що вибiр був зроблений правильно, що й цього року син Триликоi буде трiумфувати в насолодi своiй i явить силу свою племенам i народам Великого Степу.

Цiлу нiч жрицi виконували бiля святилища i всерединi храму складнi ритуали, готуючись до приходу наречених, проте жодний паросток втоми не вирiс в iхнiх тiлах, не лише в молодих, але й у тих, чий вiк наближався до столiтнього. Час вiд часу вони прикладались до золотих i срiбних чаш з напоем, котрий в цих краях називали сомою. Хоча напiй цей був животворним i незмiрно збiльшував сили жриць, вiн не був тiею правдивою сомою давнiх часiв, що ii вживали великi посвяченi минулого вiд Кайшавани до Заратуштри.

Секрет тiеi староi соми було втрачено.

І ще багато чого, про що не згадували.

Попри всi древнi втрати, ритуал ретельно вiдтворював святощi, встановленi тисячолiття тому. Жрицi, збудженi новою сомою, наснаженi вастуа юноi i досконалоi плотi, що наближалась до храму, спiвали належнi закляття i водили належнi процесii. Кожне слово у цих закляттях, кожен крок, жест i оберт у цих подорожах незмiнно повторювались з року в рiк уже майже шiстнадцять столiть, вiд того часу, коли служителi Триликоi прийшли на береги теплих морiв з пiвночi, знайшли тут прадавнi святища i згаслi вiвтарi своiх предкiв, вiдновили iх, освятили великими жертвами i запалили в них негасимi вогнi Атраваджри.

[15 - Вогнi авестiйського бога Атри.]

Коли три нареченi Богомола вклякли перед трьома золотими ликами, молода жриця з титулом Кшайя[16 - Кшайя – у ведичнiй та авестiйськiй традицiях означае одночасно «мирську насолоду» i «кармiчно забруднене задоволення».

] загасила всi смолоскипи, покрила запоною священний вогонь, i святилище опанувала темрява. В нiй виникли судомнi звуки, немов невидима жiнка стогнала вiд збудження i задоволення.

Цей хтивий стогiн покрили дзвiнкi слова закляття:

Ми починаемо ясне промовляння букв:

Акшура-шудши, акшара вамiтрей.

Ми знаемо Ненароджену, яка народила.