Судний день

Тодi ротмiстр скомандував:

– Цьому розумнику вiдрубайте голову. Поповi теж. Карайте лотрiв: кожного десятого бийте палицями та вiдливайте водою. Тут можуть бути захованi гайдамаки. Обшукайте iхнi хлiви. Якщо щось знайдете – палiть.

Шляхта й жовнiри зрадiли: iм уже набридло танцювати на холодi й хукати на задубiлi руки, тож залюбки взялися за людей. Тi, почувши наказ Вороновича, кинулися врозтiч. Почався погром. Людей били палками, нагаями, покидавши iх прямо на землю та поздиравши одяг.

– Це вам за царицю, за святий синод, i за вiру благочестиву, – приказували при цьому кати.

Кiльком чоловiкам пiдпалили бороди, потiм запалили ще кiлька хат.

З плином часу спокiйна посмiшка на обличчi ксьондза почала зникати, перетворюючись на нервознiсть. Зате розцвiла iронiчна посмiшка на обличчi Вороновича.

– А що я вам казав?

Закiнчилося все дуже буденно: жовнiри з мовчазноi згоди свого ротмiстра кинулися грабувати хлопськi хати, згвалтували якусь дiвчину. Ксьондз намагався зупинити розправу: йому таке було не до душi, однак жовнiрство, почувши запах наживи, уже стримати було годi.

Тим часом Воронович зiбрав старшин на нараду.

– Мiсцевий жид розповiдав, що з навколишнiх сiл повтiкало кiлька десяткiв хлопiв. Десь у лiсi сидять. Кажуть, отаман якийсь з’явився – Швачка, чи як. Мабуть вже велика ватага назбиралася. Пильнуйте за селом: хлопи побiжать гайдамакам жалiтися, то ми iх i накриемо.

Звечорiло, коли шляхта вийшла iз села. У цю ж мить хлоп’яча постать у селянськiй свитi городами промайнула у бiк лiсу.

Селяни, що позбиралися бiля лiсового багаття на березi глибокого яру, були одягненi хто у що, так само й озброенi. Грiлися. Вже свiтало. Сидiли мовчки, оглядалися, нiби когось чекаючи.

– Ось вони, – нарештi мовив один з них, i кiлька селян схопилися з мiсць. До ватаги наближалося четверо вершникiв.

– Так, це вiн, Швачка.

– Пугу, пугу! – гукнув здалеку козацький отаман.

– Пугу, – вiдповiв один iз селян.

Швачка був одягнений як запорожець, його супутники так само. Вiн зупинив коня перед людьми.

– Чого сидите тут, як сичi понадувалися. Де сторожа? Чи хочете щоб нас половили тут голими руками? – зразу нагримав суворий отаман

Старший дядько лише руками розвiв.

– А хто нас тут шукатиме?

– Хто-хто, святий Миколай. Подаруночки принесе.

Швачка кивнув своiм супутникам.