Судний день

Вони сюди пройшли не за тим, щоб вести полемiку з якимось лайдаком. Його карали за бунт та непослух. Селяни, котрi тут стояли разом зi своiми дiтьми, понасуплювались, проте коритися не хотiли. Вони навiть не боялися того, що коли заберуть церкву, iх нiкому буде поховати, обвiнчати, дiти iх ростимуть нехрещенi. Цi лотри до кiнця стояли за вiру своiх батькiв, i лише одна людина могла iх вмовити перейти в унiю. Це той проклятий пiп, iхнiй душ-пастир. Однак вiн не ламався.

– Вiн не зламаеться, – шепнув Воронович до ксьондза.

Не тiльки цей пiп був отакий затятий – всi схизмати раптом такими стали. Ротмiстр довго думав, чого ж так сталося, i висновок був лише один – титар. Уже пiвтора роки минуло з того часу, як вiн, Воронович, стратив того чоловiка. Що б такого, здавалося? Однак слава про нескореного титаря рознеслася по всiх усюдах. Православнi затялися.

Ксьонз того не знав, тому самовпевнено посмiхнувся.

– Як же, сину, вогонь та залiзо iще не таких ламало. Думаю: ще сьогоднi i цей пiп, i цi хлопи перейдуть на унiю, i ще одне село повернеться лицем до святого престолу Римського.

Надворi було дуже холодно. Пiд вечiр завжди стае холоднiше в таку пору. Адже зима ще не зовсiм здала своi позицii, а весна ще була заслабкою, щоб перейти в тотальний наступ. Снiг залишався тiльки де-не-де, та земля була ще твердою i замерзлою. Дув льодовий вiтер, проймав людей до кiсток. Вони тулили до себе дiтей, закутували латаними свитами.

Священику, пiсля черговоi порцii палок, почали клiщами виривати бороду.

Коли той уже геть знепритомнiв, то всi побачили, що толку з нього не буде, Воронович звернувся до людей.

– Дивiться, вашого попа було покарано, i так буде з кожним, хто насмiлиться виступити проти закону та порядку шляхетського. Та вiн буде жити – життя ми йому даруемо. Цей чоловiк потрапив пiд вплив попiв московських, прислужникiв царицi, яка хоче задушити нашу волю. Вас обмине доля вашого впертого й немудрого панотця, ви зможете полегшити свое нужденне iснування.

Вам буде зменшено панщину з семи днiв на тиждень до п’яти, будуть пом’якшенi чиншi та оренди. Ми пришлемо вам нового священика, ви собi зможете спокiйно ходити до церкви. То що, пристаете?

Натовп загрозливо мовчав. Нарештi обiзвався якийсь хлоп.

– Царськi вiйська вже тут! Буде вам скоро вiра!

Натовп загомонiв: тут уже давно ходили чутки про те, що Росiя пiшла вiйною на магнатiв. Воронович подивився на ксьондза – той досадно мовчав.