Ворошиловград

– Германе Сергiйовичу?

– Доброго дня! – вiдповiв я, втiм, також не встаючи з бортика.

– Давно чекаете? – голомозий напiвлежав на шкiряному сидiннi, витягнувшись у мiй бiк i виказуючи в такий спосiб свою прихильнiсть.

– Не дуже! – вiдповiв я.

– Прошу вибачення, – чуваковi лежалось, мабуть, незручно, проте вставати вiн уперто не хотiв. Очевидно, це було таке мiряння статусами, хто перший пiдiйметься. – Ми ледве сюди заiхали.

– Та нiчого, – вiдповiв я, всiдаючись зручнiше.

– А я дивлюсь, ви чи не ви! – засмiявся голомозий, заиорзався i, не втримавшись на слизькiй шкiрi, раптом з'iхав униз, пiд сидiння.

Я кинувся до нього. Але вiн спритно виповз нагору i, зайнявши зручну позицiю, дiловито простягнув менi руку. Менi не лишалось нiчого iншого, як залiзти всередину i привiтатись.

– Нiколай Нiколаiч, – назвався вiн, дiстаючи звiдкись iз-пiд себе вiзитку, – для вас просто Нiколаiч.

Я дiстав свою. На його було написано «помiчник народного депутата».

– Вам куди? – запитав Нiколаiч.

– Не знаю, – вiдповiв я, – мабуть, додому.

– Ми вас пiдвеземо, нам по дорозi. Коля, поiхали.

Водiя теж звали Коля. Схоже, в них це була обов'язкова умова при отриманнi роботи. Якщо ти, скажiмо, не Коля, шанси влаштуватися до них сильно зменшувалися. Поруч iз Колею, на сусiдньому крiслi, валявся старий Макаров, iз якимись насiчками на рукiв'i. Я ще подумав, що таке легковажне ставлення до зброi обов'язково мае призвести до чиеiсь смертi.

– Дверi, – незадоволено сказав Коля.

– Що? – не зрозумiв я.

– Дверi зачини.

Я зачинив за собою дверi, й джип рвонув у кущi. Коля iхав напролом, мов iшов по компасу, не особливо зважаючи на дорогу. Прокотився дитячим майданчиком, виорав колiю коло дискотеки, де я вперше займався сексом, вистрибнув на бордюр i вивалився на дорогу. Але й тут не шукав легких шляхiв, вивернув у якийсь глухий провулок, де замiсть дороги лежала бита цегла, вигрiб якимось будiвництвом i, перемахнувши через яму, викопану пiд фундамент, виiхав на трасу.

– Ховаетесь вiд когось? – запитав я Нiколаiча.

– Нi-нi, просто Коля знае тут усi дороги, тому завжди зрiзае.

Спочатку iхали мовчки. Потiм Нiколаiч не витримав.

– Коля! – крикнув водiевi, але той його не почув. – Коля, блядь! Вимкни цих фашистiв! – Коля незадоволено озирнувся, але музику вимкнув. – Германе Сергiйовичу, – почав Нiколаiч.