На нашем сайте вы можете читать онлайн «Синдром зародка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Любовные романы, Современные любовные романы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Синдром зародка

Автор
Дата выхода
02 января 2016
Краткое содержание книги Синдром зародка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Синдром зародка. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ані Лібро) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Навіщо на планеті з'являються діти із зайвою хромосомою? Відповідь проста: це синдром зародка. Хвороба любові. Вірус, який знаходиться всередині кожного з нас. Маленький людський зародок, що зачепився одного разу за стінки матки, наполегливо і безкорисливо відкриває цю таємницю не тільки своєї матері, але кожній людині і навіть цілому народові. Ліза - наша сучасниця, найзвичайнісінька жінка, киянка з двома дітьми. Вона живе на Позняках, розлучена і мріє знайти чоловіка, який зробив би її щасливою. Нічого особливого, як у всіх. Робота не за фахом, необхідність виживати, бажання подолати самотність і сімейну карму незаконних народжень і невезіння. Ставши свідком самогубства незнайомої жінки, Ліза несподівано розуміє, що живе якось не так і що пов'язана з цією подією міцними нитками пам'яті і власної долі. Щоденник самогубці приводить Лізу у дитячий будинок. Поступово вона позбавляється від егоїзму і легковажності і замість пошуків обранця, який міг би дати їй щастя, пробує сама бути комусь корисною. Вона не просто заражається синдромом зародка, але відкриває для себе чудовий і рятівний сенс цього загальнолюдського захворювання, здатного зробити наше життя щасливим.
Синдром зародка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Синдром зародка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiдкрийте, будь ласка. Я спробую його знайти, – нетерпляче вiдгукнулися за дверима.
– Не вiдкрию. Я боюся. А раптом ви не сусiд. Я вас не бачу.
– Звичайно, не бачите, я ж не свiтляк. Але ви ж мене чуете. Мене звуть Сергiй. Я нещодавно переiхав, живу навпроти, з мамою. Ми кiлька разiв бачилися, ви повиннi пам'ятати. Я знаю, що вас звуть Лiза, – монотонно i старанно, як дитину, спробував вiн ii заспокоiти.
– Менi не цiкавi всi цi подробицi. Треба одягнутися. І взагалi. Може, ви мене зараз прирiжете i квартиру пограбуете.
– Ви маете рацiю, звичайно. Але що ж менi робити? Я вже обмацав тут кожен сантиметр. Метро закрилося. Ви не бiйтеся. Я вас не затримаю, тiльки ключ знайду.
Ну, що тут поробиш. Одяглася. Знайшла лампочку. Взяла в руки найбiльший кухонний нiж. Сказала: «Ух!» i рiзко вiдчинила дверi.
Вiн стояв на вприсядки бiля дверей у свою квартиру i нишпорив руками по пiдлозi. Простенькi джинси, кросiвки, светр з троещинського ринку.
– Краще знайдiть, де вкручуеться.
– Спасибi вам величезне. Я такий вам вдячний, – заторохтiв вiн i розумiюче посмiхнувся, оцiнюючи розмiри ножа в ii руках. – Ви здорово озброiлися, але це зовсiм нi до чого…
– А ще в мене розряд з карате, – поспiшила додати Лiза, щоб вiн не сумнiвався в ii здатностi до самооборони.
Але вiн, мабуть, i не думав сумнiватися i мовчки пiшов шукати патрон. Лiза винесла йому табурет.
Коли свiтло загорiлося, вона залишила сусiда наодинцi зi своiми пошуками. І пiшла спати.
Через кiлька хвилин знову пролунав дзвiнок. За дверима звучав голос сусiда:
– Лiза, вибачте, а ви не допоможете менi? Розумiете, я залишив своi окуляри у приятеля.
– Послухайте, може, вас ще роздягнути i спати покласти? Зрештою, не можна ж бути таким безпорадним! – спересердя вигукнула моя самостiйна подруга i, вже нiчого не лякаючись, знову вiдчинила дверi.
Вiн стояв на порозi в окулярах (яке нахабство!) i з квiтковим горщиком в руках. Це були, здаеться, фiалки.
– Я вас обдурив. Просто хотiлося ще раз побачити i подякувати. Ви така сувора. Боявся, що не вiдкриете. Вiзьмiть. Це вам. Моя улюблена фiалка.





