Черниговка. Исторические портреты

А в Сосницi сотником наставити козака такого, щоб можна було на його покластися, щоб вiн за Дорошенком пильно назирав.

– Істинно розумно! – сказал Мазепа. Повторил то же выражение и Кочубей.

– А сотником наставить того хоружого, що привiз нам сей лист, – сказал гетман. – Що ви на се речете, панове?

– Ясновельможний пане! – сказал Кочубей. – Сей хоружий, будучи в Чигиринi, заприсягнувсь Хмельниченковi слуговати. Чи не зрадить вiн i нас, як тепер уже зрадив Хмельниченка, заприсягнувши йому вiру?

– А ти що на се повiдаеш, Іване Степановичу? – спросил Самойлович Мазепу.

– Я, – сказал Мазепа, – своiм малим розумом уважаю так, що нема нiчого мудрiшого, як того хоружого наставить сотником там, де мешкатиме Дорошенко. Видко уже, що то за голова, коли так хитромудро, невеликим коштом i нам корисно справив свое полеценя в Чигиринi. А що пан Кочубей промовив, то з назбит чулоi гордливостi ку добру сполному, але несправедливе. Коли ворог приставить нiж до горла да стане казати: присягайся менi, а то я тебе зарiжу, – то прийдеться хоч кому згодиться з ним i штучне присягнути, а потiм усе те на добро своiм повернути, то буде розумнiш, нiж голову положити i дарма пропасти.

Не гани, а шани варт сей козак за свiй поступок.

– І я так думаю, – сказал Самойлович. – Нехай сей хоружий буде сотником в Сосницi. Хто тепер там сотник?

– Стецько Литовчик, – отвечал Кочубей.

– Я тому Литовчику подарую маетку i унiверсальний лист на неi дам. Нехай зостаеться поки значним войськовим товари?шем! А сього сотником наставити.

Іване, поклич його до мене, а ти, Василю, дай менi список маеткам до роздавання в Чернiговському полку, – говорил гетман.

Мазепа вышел. Кочубей нашел и подал гетману рукописный перечень имениям, определенным в раздачу. Гетман углубился в него. Между тем Мазепа позвал Молявку, и тот, ступая на цыпочках осторожно и почтительно за Мазепою, вошел в отделение гетманской спальни. Самойлович, не отрывая глаз от списка и не повертывая головы к вошедшему, стал говорить к нему таким тоном, как будто уже целый час с ним ведет беседу:

– Вiдсiля поiдеш у Сосницю.

Я тебе туди наставляю сотником. Там житиме Дорошенко. Приглядуй за ним. В обидва ока гляди. Коли що вiд його затiеться недобре, а ти не доглянеш, то не утечеш жорстокого карання i конечного розорення. Але не дражни його нiяк. Доглядай за ним так, щоб вiн не знав i не помiчав, що ти за iм назираеш. Гречне, уштиве i поважливо з ним поводись.