Дон Жуан

Проте усi уривки тi поганi

дбайливо перенесено в кiнець,

де, як дотепно вибранi цитати,

iх кожен мiг в додатку прочитати.

45

Це надзвичайно спрощувало справу,

звiльняючи вiд пошукiв ловця,

бо, як навмисне, юним на забаву

була вся покидь виставлена ця.

І так воно триватиме по праву,

допоки не поверне на мiсця

хтось розумнiший викреслене знову

i не прикрие виставку чудову.

46

Та й молитовник теж було негоже

давати юнаковi: як на зло,

малюнками такими ж слово Боже

у ньому iлюстровано було.

Чи не вважав чудiй якийсь, що зможе

словесне ними вирiзнити тло?

Отож собi його лишила мати,

щоб iншого Жуановi придбати.

47

Його читати змушували вдома

Євангелiе й житiя святих

Фоми, Іеронiма, Хризостома,

i вiн читав з цiкавiстю про них.

(До речi, це напевне аксiома,

що серед богоборцiв запальних

вiддати першiсть треба Августину,

чия «Спокуса» зваблюе людину).

48

Вона заборонила й Августина,

i грiх ii на себе я беру.

І покоiвку в домi через сина

не молоду тримала, а стару.

Була ii це тактика едина,

коли вела ще з чоловiком гру —

цю тактику, щоб клопоту не мати,

я раджу всiм жiнкам застосувати.

49

І хоч у набожностi й благочестi

Жуан i жив, не знаючи бiди,

вiн мужнiм рiс i очi мав розверзтi,

був красенем i хлопцем хоч куди.

А що перебував на перехрестi

мiж церквою та матiр’ю завжди,

то мав тiею стежкою, гадаю,

потрапити прямiсiнько до раю.

50

Отож вiн спершу гарна був дитина,

як говорив не раз я перед цим,

в дванадцять мати вже була повинна

пишатись навiть пiдлiтком таким.

Щоправда, часом вибухи у сина

траплялися, властивi молодим,

але загал iх легко переносив,

допоки формувався цей фiлософ.

51

Я з висновком своiм не поспiшаю,

бо добре знав Жуанових батькiв

i щось розпiзнавати, як гадаю,

в людських серцях навчитися зумiв.

До того ж я i намiру не маю

по матерях судити про синiв,

та й не люблю я злого лихослiв’я —

його завжди уникнути умiв я.

52

Отож мовчу. І е на те причина.

Скажу лише: якби менi свого

доводилось виховувати сина,

я б день i нiч не змушував його

читати катехiзис, i дитина

пiшла б до школи вчитися того,

чого навчився я в ii гостинних

i пам’ятних менi до скону стiнах.

53

Учитись там! Хвалитися не стану.