Дон Жуан

61

Їi волосся темне, мовби туча,

облямувало високо чоло,

шовковi брови, темнi та блискучi,

як двi веселки вигнуто було,

уста рожевi та небалакучi —

все це iспанське сонце iй дало.

Ставна на зрiст. (А я – чому не знаю —

малих на зрiст жiнок не полюбляю.)

62

Їi посватав чоловiк самiтний,

якому вже минуло п’ятдесят.

Та у жiнок звичай тепер новiтнiй

i змога е купюру розмiнять,

щоб, коли муж твiй п’ятдесятилiтнiй,

було iх краще два по двадцять п’ять.

Та е у мене твердити причини,

що й тридцять – непогано для мужчини.

63

Усе це прикро. Але як на мене,

то винна тiльки сонця сухозлоть.

Його промiння дике i шалене

розпалюе i труiть нашу плоть.

І навiть пiст i бдiння цiлоденне

не в силi хiть ганебну побороть.

На Пiвднi кожен легше пiддаеться

всьому тому, що любощами зветься!

64

Щасливi люди Пiвночi святоi,

де править доброчеснiсть золота!

Моральнi там пiдтримуе устоi

мороз, що грiшнi душi огорта.

(Себе в обiймах стужi крижаноi

змиряв святий Антонiй неспроста!)

Там за розпусту встановили мито

i мають суддям грiшники платити.

65

В Альфонсо ще була краса i сила,

та Джулiя i в пестощах своiх

його лише терпiла – не любила.

Немало е на свiтi пар, що iх

буденщина об’еднуе безкрила,

бо дуже мало спiльного у них.

Альфонсо ревнував, але нiкому

признатись не насмiлився б у тому.

66

Хтозна чому, та Джулiя дружила

з Інесою – неначе завдяки

тому, що хоч iх дещо i рiзнило,

обох еднали де в чому смаки.

Базiки теревенили щосили,

неначебто ще в молодi роки

Інеса при Альфонсовi, бувало,

про стриманiсть сувору забувала.

67

Уся Севiлья тiльки те i чула:

цей флiрт тривае, судячи з ознак!

І Джулiю Інеса пригорнула —

не розiллеш водою iх нiяк.

Альфонсо був у захватi: мамула

його хороший схвалювала смак!

Та хоч плiтки i ширились зухвалi,

Інеса iх спростовувала й далi.

68

Чи Джулiя прочула власним вухом,

чи просто здогадатися змогла,

не знаю… Анi словом, анi рухом

вона того вiдчути не дала.

Можливо, що не вiдала i духом

або цiлком байдужою була…

Коли ж вiд свiту крилася й таiла,

то, визнаю, – робила це умiло.

69

Якщо лише тринадцятий хлопчинi,

а жiнцi вже не менше двадцяти,

за ласки iхнi чистi i невиннi

не можна iм, звичайно, доректи.