Дон Жуан

Виходить, хто щасливий той мужчина,

ревнивець i уявлення не мав.

Вiн би радiв, звичайно, як дитина,

коли б iм’я коханця розгадав.

За цих умов, сказавши про Інесу,

вона могла вказать йому адресу.

178

Тут натяк мiг би наслiдками злими

скiнчитись. Тож кориснiше – мовчи.

(Це слово блякле, але йде до рими.)

Жiнки, цiею стежкою йдучи,

упоруються з справами складними,

так раптом факти вивернувши чи

збрехавши так грацiйно, що, бувае,

це навiть iх на диво прикрашае.

179

Їм досить тiльки ледь почервонiти,

щоб ми уже повiрили. Було

таке й зi мною – нiде правду дiти.

А запереч, то вийде, як на зло.

Коли ж голiвку ладнi вже схилити,

а з милих вiчок рясно потекло,

ми танемо… i, причинивши дверi,

готовi мирно сiсти до вечерi.

180

Альфонсо змовк i попросив простити.

Та Джулiя на те вiдповiла

умовами, що важко iх здiйснити,

бо перша з них пов’язана була

з вiдмовою таке задовольнити,

до чого в нього спрага чимала.

Вiн, як Адам в раю, похмуро никав

i враз набрiв на пару черевикiв.

181

Жiночi не запали б навiть в вiчi:

ну, черевики… Що в тiй дивинi?

Але були це явно чоловiчi

(О, як це важко визнати менi!

Крiзь землю провалитись ладний тричi,

я весь тремчу, як у страшному снi.)

На черевики глянув вiн скандальнi

i, ошалiлий, вискочив iз спальнi.

182

Вiн вибiг, щоб схопитися за шпагу.

А Джулiя – до шафи стрiмголов.

«Мерщiй! Вiн приведе усю ватагу!

Тiкайте, вiн от-от увiйде знов!

Ось ключ.

та швидше, бо пролитись може кров!

Надворi нiч, нiхто вас не пiзнае —

ще нi душi на вулицi немае!»

183

Порада ця була цiлком практична,

але, на жаль, запiзно надiйшла.

Така бувае плата наша звична

за досвiд, котрий доля нам дала!

Жуан з кiмнати вибiг блискавично

i вже дорога в сад його вела, —

i раптом дон Альфонсо з кулаками…

Але Жуан притис його до брами.

184

Борня була на славу. Свiчка згасла.

Антонiя волала: «Це розбiй!»,

а Джулiя, в огонь пiдливши масла,

до крику додавала голос свiй,

немов у пастцi зопалу зав’язла.

І Дон Жуан ще дужче рвався в бiй,

як лев, що, не зважаючи на втрати,

не мае думки мучеником стати.

185

Не встиг Альфонсо шпагу оголити,

бо передчасно випустив з руки.

То ще гаразд, що Дон Жуан вхопити

ii не змiг, а мав лиш кулаки.