Унія

Деякi з назв здалися Мечиславовi знайомими; та й за смачними подробицями вiн впевнився, що онук воеводи дiйсно бував у нiмцях та бачив спiднi не однiеi тамтешньоi сильфiди.

Рiжучи м’ясо, Агрiппа спритно орудував ножем, на рукiв’я якого було прироблено масивного срiбного черепа. Прикраса притягувала погляди всiеi компанii. Мечиславу здалося, що Кiт з Ревулою знають про цю «кальву» щось цiкаве, але розпитувати не наважився. Хоча новi знайомi ставилися до нього приязно, вiн все ж таки не вiдчувався своiм серед таких несхожих, проте добре знайомих мiж собою чоловiкiв.

Тим часом розмова перестрибнула з далеких земель на мiсцевi плiтки, й помiж рiзним промайнуло iм’я Яна Демковича, якого компанiя називала також Креховецьким. Мечислав напружився й вже прочистив горло для запитання. Втiм якесь передчуття знов змусило його вдатися до удаваноi байдужостi.

«Ще подумають, що я чиясь нишпорка», – подумав вiн.

І щирим ковтком пiдтримав здравицю, змiсту якоi не почув через роздуми та вагання.

«Ну й нехай, – сказав вiн собi. – Я занадто переймаюся настроями цих людей. Зрештою, вони для мене лише випадковi приятелi».

– А, до речi, Креховецький все ще воюе в Зосиному лiжку? – за кiлька хвилин поцiкавився Агрiппа.

Вiн наче нi до кого не звертався, але Мечислав здогадався, що запитання адресувалось Ревулi, який в розмовi про мiсцевi справи щоразу виявляв фронтальну обiзнанiсть.

– Нiмфа ще терпить, – вiдiзвався той.

– Дивовижно, – немов смакуючи невидиме, онук воеводи порухав губами. – Деякi зi спiльних знайомих присягалися на яснiй зброi, що вже пiсля третьоi ночi вона вимагае в чергового мурчика реверцii[9 - Реверцiя – повернення до дiйсностi (лат.).]. Що воно так само незворотньо, як схiд сонця або ж татарська навала взимку.

– Можна припустити, що схизмат мае здоровенного прутня, – смикнув плечами Кiт.

– Amor ordinem nescit[10 - Amor ordinem nescit. – Любов не вiдае порядку (лат.

– Нiби й так, – кивнув Агрiппа й вираз чи то невдоволення, чи то злоi iронii на мить ускладнив його обличчя. – Але ж, пане Мечиславе, ви просто не уявляете собi анi Зосi Скибицькоi, анi зануди Яна. Якби ви побачили iх поряд, то, повiрте менi, оцiнили б всю абсурднiсть ситуацii, ii повне протирiччя з законами натури.