Унія

– До речi, мене кличуть Бенахом, до ваших послуг.

Якщо вiн мав надiю, що знайомство вiдволiче покупця вiд ретельного вивчення товару, то мусив би визнати даремнiсть своiх сподiвань.

– О, ще одна дiрка… Й тут, де повстяна доточка, також… А шкiряний кант пришитий пусто, – модник обмацував камзол з виглядом знавця. – Петлi прометанi. Так у Парижi i Дрезденi шиють хiба що для старих шкарбунiв… А дроти з еполетiв лiзуть, наче солома з хлопського лiжника… Ним що, пiдлогу витирали? Я за це дрантя бiльше шiстдесяти грошей не дам.

– Побiйтеся Бога! – схопився за бороду продавець. – Я три днi тому за гiрший, набагато гiрший камзолик взяв з ливонця сотню апфельгрошенiв, себто наших пiвторакiв. А насправдi цей коштуе двадцять повноважних ортiв, себто двiстi грошей Жигимонтових. А якщо врахувати, що срiбляки тепер не тi, як колись, то правдива цiна йому е чотири новi битi таляри[6 - Варшавський сейм 1627 року заборонив карб всiх номiналiв срiбних монет, окрiм талерiв.]. Або ж два дукати. Й то як для вас.

– Якi там дукати, нехристе, – фиркнув модник. – Ти з мене смiешся? Може свiжим вiн й коштував двадцять ортiв, але тепер й трьох не дам.

– То не е розмова, милостивий кавалере, то суцiльна ганьба.

– Ганьба за твое матацтво[7 - Матацтво – шахрайство.].

– Не гнiвiть Бога.

– Ну то й на добре, – модник крутнувся й вставив лiву у стремено.

Численнi зморшки на обличчi бороданя раптом перегрупувалися.

– Хiба все впираеться в грошi? – старий кинув камзол пiд ноги, наче непотрiб.

– Ви, мосцьпане, сьогоднi придбаете не камзол, ви придбаете кориснi поради щодо тутешнiх заiжджих дворiв, веселих дiвчат та всього, що робиться в цьому мiстi. Як нинi приiжджому й без пiдтримки, тобто сукурсу, це вийде в економiю не десяти, не двадцяти, а цiлоi сотнi ортiв. Послухайте старого Бенаха, й ви не пожалкуете.

– Тодi я придбаю у тебе цього камзола на ранок пiсля першоi ночi у тутешньому hotel’i.

– Як скажете, – знизав плечима бородань. – Але ж я думав, що такому ясному пановi е важливiшими перспективнi знайомства.

Тим бiльше, що на весiлля зiбралися кориснi люди зi всiх коронних земель, а також не менш кориснi з Литви, з угрiв, вiд нiмцiв i з Семиграддя. Я ж бачу по ваших очах, що ви готовi поставити свою високу вченiсть на службу якомусь щедрому на золото дигнiтарiю[8 - Дигнiтарiй – достойник, вельможа.]. Тому вам пасувало б зупинитися не в смердючнику, а в пристойному домi, де вас мали б за гостя, а не за дiрявий гаман.