Зачарована Десна

Розмова дядька з портретом, спiвчуття Сталiну. «Я вас заховаю, товариш Сталiн. Не думав уже знiмати, та так уже вийшло. Нехай ще покуштують нiмецького канчука». Особливо прекрасно це прозвучить у п'есi. Хто цей дядько? Скидан? Чи Нечитайло? Чи Левко Цар? Може, Левко Цар? До нього тут же приходять i пропонують йому бути старостою. Вiн одмовився. Його було тут же бито шомполами. Написати картину самогоноварiння. Варять у лозах самогон. Цiдять по капельцi. Капае гаряча самогонина. Як горючi сльози. Ну пийте, будь воно прокляте, таке життя.

Три чвертi тих, що лежать у лозах – здалека, з усiх усюдiв.

І розгубився, i не мiг зрозумiть сам себе першi днi, як прийшли нiмцi.

Коле нiмець свиню. Характер. Поза.

…Працюють люде у полi. Прийшли нiмцi, розстрiляли 30 чоловiк. За те, що якогось нiмця вбито.

Село Борове на Харкiвщинi. Куркулi викликали карний загiн. П'ять куркулiв. Карники не знайшли вини.

– Присягнiть у церквi – тодi (нрзб)… Присягнули. 24 активiсти було розстрiляно.

Село М.

(нрзб). Розстрiляли на ганку трьох. Батько просив валянцi з сина. Не дали.

Бувший пiп розстрига, пасiчник колгоспний. Вiдновили примусово в попiвствi. Зараз – пiп. Чекае з нетерпiнням приходу Радянськоi влади.

31/V [19]42

Орють або коровами, або, що типово, запрягаються самi. Двое тягнуть, чи трое, плуга, четвертий править i поганяе. Можна написати вражаючий дiалог.

При вiдходi – художника проводжало все село. І Заметатосiн винiс сало, i двi буханки хлiба, i крашанку.

– Хлопцi, приходьте, тiльки в iншiй формi.

– Хiба я не знаю, що коли тут осядуть пiсля вiйни нiмецькi завойовники, вони мене викинуть як ганчiрку. Але я знаю, що коли прийдуть нашi, мене теж знищать…

Розмова нашого полоненого украiнця солдата з солдатом словаком.

– Ось тепер нас поженуть нiмцi на Англiю.

– Отакий i в мене був настрiй, друже, коли нiмцi зайняли мою краiну словацьку.

31/V [19]42

Ми раби. Ми тепер загинули. Загинула вся Украiна (нрзб).

Опiум для народу – самогон.

Заливають горе i, як це не дивно, карти. Грають в дурачка, в очко – аби забутись. А в церкву не ходять. Дiти загинули, а вiйна програна. Ми живемо, як скоти…

У школах заборонений Гоголь. Писав по-росiйськи. Нема вже Пушкiна i всiх росiйських класикiв. Б'ють рiзками. На Правобережжi Закон Божий. Крiм Полтавщини.

Трагедiя пiвтисячолiття. Драгуни польських панiв – украiнцi. Зараз повторюеться iсторiя.

– І iжа менi не йде. Не знаю, я мов загублений.