Зачарована Десна

Треба було перед тим, як зариватися далеко вперед, неодмiнно… розширити собi ворота «для всякого случая». Це так ясно, так азбучно ясно. Думаю, що цивiльний бедлам довоенного часу дае себе знати i зараз у вiйнi. Пригадуеться, царська армiя билася краще. Була краща дисциплiна, краща виучка i було ще щось вiчне, високе, всiм дороге i доступне – вiра i батькiвщина. Билися за Бога i за матiнку Росiю. Зараз Бога нема. Росiя класова, все, що виучене, – сприйняте розумом, почуття викорчуванi, i душа стала дiрява у людини.

Як жаль Шостоi армii, i жаль харкiвськоi невдачi, i жаль, що стiльки людських трагедiй у життi i смертi може породити, можливо, навiть одна-двi ординарнi людини. Усуспiльнена печаль, i бiльш нiчого. Коли я дивлюся на портрети… менi приходить у голову багато сумних думок. Керувати на кiнозйомках масовиками умiе далеко не всякий режисер. Питання режисури е питання великоi культури, знання, талану. Поверховiсть вилiзае боком i як дилетантизм.

4/VI[19]42

Ночував у глухенькому селi Овчинниковi.

Спав нiч у хлiвi поруч з коровою Манькою. Манька цiлу нiч важко зiтхала i не завжди гарно пахла.

Придивився трохи до Тардова. Вiн, проте, кращий, нiж про нього говорять укр[аiнськi] письменники. З полковим командиром N я вже, очевидно, розiйшовся зовсiм. Ця висушена убога людинка не захотiла менi сказати назви села, куди направляеться ii редакцiя. Що ж думае про мене полковий N? Шпик я, зрадник чи що я таке? Вiн порадив менi не поневiрятися тут, а iхати до Москви. Значить, я iм не потрiбний тут.

Ну, добре, шановнi пастори прольотки. Не потрiбний вам, потрiбний народу. Постараюсь писати так, нiби я iнтендант не другого, а першого сорту. Був же я режисером першого рангу. А загалом на душi сумно i тоскно.

Дiла нашi, здаеться, недобрi. Закопуемось у землю на оборонi. Одне, що добре, – англiйськi бомбардування нiмецьких мiст. Добре, коли б роздовбали iх десяток – другий. Хай би почули нiмцi в тилу, що е таке вiйна. Хай спробують трохи кровi своiх дiтей замiсть пива.

Про Шосту армiю продовжую чути сумнi натяки. Десь-таки ми сильно намазали. Мабуть, сумний досвiд кривавоi iсторii нiчому нас не навчив. Деяких горбатих владик одна могила виправить. Це важка розплата за нищення кадрiв 37-го року. Хоча кадри були оточенi зрадою. Хто знав правду? Смутна i трудна наша iсторiя.

5/VI[19]42

…Сьогоднi за обiдом розповiв верховному прокурору Топчiю про тих, що блукають у прифронтовiй смузi в тилу у нiмцiв i чекають долi.