Зачарована Десна

А iх там блукае коло мiльйона. Розповiв, яке враження справила на них моя стаття, як читають ii, плачучи, i запропонував через нього М. С. зробити спецiальне звернення до них урядове чи таких неборакiв, як я. Скiльки б людей ми мали в армii, скiльки душ врятували, скiльки недолi i нещастя б одвернули. Завтра Топчiй це передасть М. С. Буду щасливий, коли мене послухають i замiсть карного пiдходу пiдiйдуть по-людськи до нещасних людей.

6/VI[19]42

Валуйки

Сьогоднi ночував у Валуйках. Знову до двох, до пiвтретьоi години ночi не можна було нi заснути, нi навiть всидiти в кiмнатi вiд бомбардування.

Було мало лiтакiв, мало бомб, але кружляли вони увесь час i увесь час по них i по лiхтарях, що вони над нами скидали, били нашi зенiтки.

Людей убито лише в одному чи в двох домах. Треба буде знову виiхати кудись ночувати.

Дурний генерал назвав кiлькох командирiв зрадниками. А командири назвали цим епiтетом своiх пiдлеглих.

Почався бiй. Командири майже всi загинули в бою, так що нiкому стало командувати.

Загинули з вiдчаю, i туги, й образи, а мо', й вiд страху. Вирiшив кожен для себе краще вмерти, аби тiльки довести свою чеснiсть.

Оповiдання офiцера ще про одного дурного генерала, що давав усiм мацати своi бiцепси i стверджував, що чим бiльш у частинi вбитих, тим краще, значить, билася частина. Це дуже нагадуе Миколу II, який, коли йому доповiли, що у бою забито наших солдат 18 000, – крикнув натхненно: «Великолепно!»

Менi сорок вiсiм рокiв. Моему серцю – шiстдесят.

Воно зносилося вiд частого гнiву, i обурення, i туги. Недосконалiсть видимого порядку речей навколо пiдточила його i зв'ялила. Тому i сивий став я i неначе змiй до пустих людцiв. Дурiсть моя в тiм, що я увесь час забував, що бiльшiсть мiських людей – це дурнi i убогенькi. Я занадто високо нiс у серцi поняття «комунiст». Отже, партiйна сiрiсть, убогiсть i спекуляцiя… що абсолютно нiчого спiльного з комунiзмом не мае, зробили з мене одiозну лише, терпиму фiгуру.

Менi здаеться часом, що мене соромляться, що я дратую багатьох людей, мов приспане сумлiння.

Чи не пора вже часом сiдати в човен до старого Харона i переправлятись через рiчку слiз?

Усе життя трудне i, безумовно, невеселе. Невдалее свое життя я шукав свою долю i так, здаеться, й не знайшов. Десь нiби було загублено кращий якийсь гвинтик моеi душi. Шукав i, здаеться, не знайшов. Дурне мав серце. Ненавидiв таемницi. Брехнi в усiх видах – в партiйному i безпартiйному.